Сучасні підходи до лікування легеневої артеріальної гіпертензії

Ехокардіографічне субдослідження 85 пацієнтів з ЛГ засвідчило, що бозентан покращив серцевий індекс, скоротливу функцію правого шлуночка, раннє діастолічне наповнення лівого шлуночка, яке призводило до зменшення дилатації правого шлуночка.Незважаючи на наявні дані щодо 12-місячного спостереження ефективності бозентану, необхідними є подальші дослідження тривалішої його ефективності. Бозентан в дозі 125 мг двічі на добу був прийнятий як препарат для лікування ЛАГ в США в 2001 році, в Європі — у 2002 році. Під час його прийому необхідне щомісячне моніторування функції печінки. Проте дані щодо розвитку печінкової недостатності при прийомі бозентану відсутні, навіть зважаючи на той факт, що понад 12 000 пацієнтів у всьому світі приймали цей препарат.

Амбрісентан і сітакссентан

Селективні блокатори ендотелінових рецепторів ЕТA, такі як амбрісентан і сітакссентан, на даний час досліджуються для лікування ЛАГ. Теоретично такі препарати могли б блокувати вазоконстрикторні ефекти ЕТA рецепторів, одночасно підтримуючи вазодилатуючий та кліренсний ефекти ЕТB рецепторів. У пацієнтів, що приймали селективні ЕТA блокатори, були зафіксовані випадки гострого гепатиту, що привертає увагу до необхідності постійного моніторування функції печінки.

Перспективні терапевтичні режими

Оксид азоту

Оксид азоту є вираженим ендогенним ендотелій-залежним вазодилататором, який прямо розслаблює гладку мускулатуру судин шляхом стимуляції розчинної гуанілатциклази і підвищеного вироблення внутрішньоклітинного циклічного гуанозинмонофосфату (cGMP). Оскільки ЛАГ пов’язана з дефектами у виробленні оксиду азоту та, можливо, зі зменшенням викликаної оксидом азоту вазодилатації, оксид азоту був запропонований як можлива терапія ЛГ. Короткотривалі інгаляції оксиду азоту мають виражені специфічні легеневі вазодилатуючі ефекти у людей. Довготривала інгаляційна терапія оксидом азоту засвідчила позитивні ефекти в невеликих дослідженнях, однак вимагає підтвердження цього в більш масштабних клінічних випробуваннях.

Є також зовсім невеликі дослідження, які демонструють ефективність L-аргініну, субстрату для синтетази оксиду азоту, для зниження тиску в легеневій артерії і збільшення толерантності до фізичного навантаження у хворих з ЛАГ.

Силденафіл

Інша стратегія для зменшення активності ендогенного оксиду азоту при ЛАГ — вплив на cGMP-опосередковану легеневу вазодилатацію шляхом інгібіції розпаду cGMP 5 типом фосфодіестерази. Інгібітори 5 типу фосфодіестерази, такі як силденафіл, проявляють гострий легеневий вазодилатуючий ефект.

У дослідженні пацієнтів з ЛАГ короткотривале внутрішньовенне призначення силденафілу під час катетеризації правих відділів серця знижувало легеневий судинний опір за наявності дозозалежного ефекту. У випадку комбінації цього препарату з інгаляційним ілопростом було відмічено підвищення легеневого вазодилатуючого ефекту кожного препарату. У пацієнтів, чий стан погіршувався незважаючи на терапію ілопростом, довготривала додаткова терапія пероральним силденафілом підвищувала толерантність до фізичних навантажень та легеневу гемодинаміку. Проте кількість даних про довготривале лікування пацієнтів з ЛАГ силденафілом є обмеженою.

Таким чином, досвід використання силденафілу при ЛГ є попереднім, і контрольовані дослідження, що проводяться на даний час, встановлять його ефективність, побічні ефекти та безпечність.

Вазоактивний інтестинальний пептид

Вазоактивний інтестинальний пептид — представник сімейства, що секретує глюкагон та релізинг-фактор гормону росту, інгібує активацію тромбоцитів та проліферацію клітин гладкої мускулатури судин, в результаті чого діє як виражений легеневий вазодилататор. Інгаляція вазоактивного інтерстинального пептиду зумовила значне функціональне та гемодинамічне покращення у 8 пацієнтів з первинною ЛГ.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну