Шок

Порушення капілярного кровотоку зумовлює відкриття артеріовенозних анастомозів (шунтів). Це майже не сти¬мулює повернення крові, але ще біль¬шою мірою поглиблює гіпоксію. Спо¬вільнений потік крові в мікроциркуля-торному руслі та підвищені в'язкість і згортання її через різні причини (втрата рідини, збільшення рівня фібриногену, простагландинів, тромбоксану тощо) призводять до розвитку так званого сладж-синдрому (заболочування) — аг¬регації тромбоцитів та еритроцитів і

внутрішньосудинного розсіяного згор¬тання крові. Останнє супроводжуєть¬ся ще більшим зниженням перфузії тка-нин — посиленням гіпоксії клітин, ацидозом — і призводить до некрозу клітин. Розсіяне внутрішньосудинне згортання крові (синдром РВСЗ) суп-роводжується появою дефіциту фак¬торів згортання крові внаслідок їх над¬мірного використання в процесі тром¬боутворення. Порушення згортання крові набувають протилежного спряму¬вання — зниження здатності до згор¬тання, підвищення кровоточивості. Остання проявляється дрібними крово¬виливами в шкіру та слизову оболон¬ку. Порушення кровообігу, обміну ре¬човин та некроз клітин призводять до утворення токсичних продуктів, зокре¬ма біогенних амінів, токсичних пеп¬тидів (кінінів). Кініни належать до міо-депресивних речовин, які згубно діють на серце (порушують його контрактильні властивості). Гемодинамічні розлади, що зумовлюють зменшення кровопос¬тачання тканин, та пов'язані з ними гіпоксія і ацидоз негативно позначають¬ся на внутрішніх органах.

Ушкодження печінки супровод¬жується гіперлактагемією, порушенням її білковосинтетичної та інших функ¬цій. Нирки спочатку зазнають впливу ішемії та гіпотензії, що призводить до зменшення фільтрації сечі, а потім гіпоксії та ацидозу, які спричинюють деструкцію епітелію канальців, олігу-рію та анурію, порушення регуляції вмісту натрію гідрокарбонату (це може зумовити метаболічний алкалоз).

У легенях у стані шоку можуть спосте¬рігатись або набряк їх ("мокрі легені") — наслідок серцевої недостатності та підвищеної проникності судин під дією гістаміну та кінінів, або ателектаз ("сухі легені") із закупорюванням бронхіол білковими речовинами та збільшенням опору легеневих судин. Згадані зміни часто є причиною розвитку дихальної недостатності та пневмонії, які найчас¬тіше зумовлюють смерть хворого.

Функція серця, його продуктивність зменшуються внаслідок зниження кро¬вопостачання власне міокарда (недо¬статнє наповнення коронарних судин), перенапруження через зростання опору в периферичних судинах, гіпоксії та аци¬дозу (зниження продукції енергії в міо¬карді), а також прямого ураження сер¬цевого м'яза токсичними метаболітами.Порушення мозкового кровообігу та гіпоксія мозку, що виникають лише за значного зниження системного артері¬ального тиску (нижче за 10,64 кПа), зумовлюють збудження, а в деяких ви¬падках і кому. Уражаються також інші внутрішні органи, зокрема органи травлення. У шлунку (інколи кишках) набрякає слизова оболонка, з'являють¬ся ерозії та виразки (наслідок дистро¬фічно-некротичного процесу), що іноді супроводжуються гострою кровотечею. Це так звані стресові виразки.

Патологоанатомічні зміни в ор¬ганізмі померлих від шоку неспе¬цифічні. Відзначається блідість шкіри та внутрішніх органів, за винятком ле¬гень. У останніх спостерігаються повно-крів'я та набряк (за тривалого перебігу шоку). У венах мало крові і вона рідка. Капіляри та венули розширені (дила-товані) та переповнені. У серозній та слизовій оболонках черевної порожни¬ни петехіальні крововиливи. В порож¬нинах тіла спостерігається значне збільшення кількості рідини. Під час розтину померлих від шоку через 48 год і більше завжди виявляють пневмонію.

КЛІНІКА ШОКУ

Для шоку характерні численні пору¬шення функції систем та органів, на¬самперед нервової, серцево-судинної, дихальної та видільної. У початковій стадії (загрозливій), яку М.І. Пирогов називав еректильним шоком і яку рідко вдається спостерігати через її коротко-часність, потерпілі занадто збуджені, галасують, швидко рухаються. У їхніх вчинках немає логічного зв'язку, вони не реагують на прохання.

Шкіра обличчя гіперемійована, ціа-нотична, дещо набрякла. За поведін¬кою вони нагадують людину в стані ал¬когольного сп'яніння. Пульс приско¬рений, але доброго наповнення, арте¬ріальний тиск підвищений, дихання рискорене. Ця стадія спостерігаєть¬ся головним чином у пацієнтів з тер¬мічним опіком або електротравмою, тоді як у потерпілих з механічною трав¬мою вона відсутня або ж дуже корот¬кочасна. Цей стан у разі зволікання з медичною допомогою швидко перехо¬дить у свою протилежність — емоцій¬ного та рухового виснаження, що при¬таманне розвинутій фазі, чи стадії, шоку, який називається торпідним (лат. torpidus — заціпенілий, нечут¬ливий). Він і є власне шоком у загаль-ноприйнятому розумінні цього слова.