Хронічні ентерити
- курячою сліпотою; - сухістю шкіри і слизових оболонок; - підвищеною кровоточивістю.Ендокринні порушення в основному виникають при середньому або важкому перебізі ХЕ і характеризуються:
- інсіпідарним синдромом (поліурія, ізостенурія, полідепсія); зростаючою кахексією; ознаками адіссонізму (слабкість, адинамія, гіпотонія, пігмента¬ція шкіри і слизових оболонок); гіпофізарно-наднирковою недостатністю (загальна слабкість, адинамія, порушення серцевого ритму, сплющена цукрова крива після навантаження глюкозою).
Нерідко також мають місце порушення функції статевих залоз, про що свідчить:
- зниженням потенції у чоловіків; зміна менструального циклу та пригнічення функції щитовидної залози (зниження працездатності, брадикардія, набряклість обличчя, блідість шкіри).
Діагностика.
1. Копрологічне дослідження дозволяє виявляти стеаторею кишко¬вого походження, яка проявляється появою в фекаліях жирних кис¬лот і мил, амілорею і креаторея, зниженням рН калу нижче 5,5. (До¬слідження рівня жиру в калі біохімічним методом - по Ван де Ка-меру).
2. Підвищення виділення з калом ентерокінази і лужної фосфа¬тази, що особливо характерно для ентериту ІІ і ІІІ ступеня.
3. Визначення α - хімотрипсину калу, особливо для диференціаль¬ної діагностики з панкреатичною недостатністю.
4. Проба з Д-ксилозою, яку вводять всередину в дозі 5 г і потім визначають понижене її виділення з сечею (в нормі з се¬чею повинно виділятися не менше як 30 відсотків). Можна та¬кож визначати рівень ксилодемії через 90 і 120 хвилин після прийому 25 мг Д-ксилози. (В нормі через 60хв рівень ксилодемії - 0,15±0,03,а через 120хв - 0,11±0,02 г/л. Проба з Д-ксилозою доз¬воляє оцінити переважно функціональну активність проксимально¬го відділу тонкої кишки.
6. Проби з навантаженням лактозою (крохмалем, глюкозою). Перорально дається 50 г лактози (крохмалю, глюкози), після чого визначається рівень глюкози в крові через 30-60-90-120 хв. При недостатності лактози рівень глюкози в крові перевищує базаль¬ний не більше, ніж на 20 відсотків. Аналогічні зміни мають міс¬це у випадках недостатності мальтози (після навантаження крох¬малем) і фруктози (після навантаження глюкозою).
7.Проба з навантаженням альбуміном людської сироватки або казеїном, міченими 131J амінокислотами, зокрема метіоніном 35S (для вивчення всмоктування білків). При порушенні всмоктування в тонкій кишці спостерігається плоска крива радіоактивності крові, зменшення 131J з сечею і його збільшення з калом.
8. Визначення вмісту індикану в сечі з метою виявлення процесів гниття.
9. Йод-калієва проба. В середину дають 0,25г йодиду калію, який запивають 20 мл води і визначають час появи йоду в слині. І забирають через кожні 2 хв в пробірки, в яких міститься 2 мл 10% розчину крохмалу. В нормі йод з’являється в слині не пізніше 12 хв. В присутності йоду розчин крохмалу стає синім.
10. Аналіз калу на яйця глистів і патогенні найпростіші.
11.Мікроскопічне дослідження біоптатів, отриманих при дуоденоскопії з біопсією слизової оболонки дистального відділу дванад¬цятипалої кишки і при колонофіброскопії з біопсією термінально¬го відділу тонкої кишки.
12. Серологічне тестування з використанням імуноферментного аналізу.
За допомогою цього методу можна виявити сироваткові антитіла до амеби, лямблій, іерсіній, стронгілоїди, ехінококів.