Хронічні ентерити

5. Фази захворювання

5.1. Фаза загострення

5.2. Фаза ремісії

6. За характером порушення функцій тонкої кишки

6.1. Синдром недостатності травлення (мальдигестії)

6.2. Синдром недостатності кишкового всмоктування (мальабсорбція)

6.3. Синдром ексудативної ентеропатії

6.4. Синдром багатофункціональної недостатності тонкої кишки (ентеральна недостатність)

7. За ступенем втягнення в процес товстої кишки

7.1. Без супутнього коліту

7.2. З супутнім колітом

8. Екстраінтестініальні розлади

Ускладнення ХЕ:

1. Псевдомембранозний ентероколіт.

2. Жовчнокам’яна хвороба.

3. Залізодефіцитна анемія.

4. Рак, лімфома тонкої кишки.

Приклад формулювання діагнозу.

1. Хронічний ентерит інфекційної етіології (дизентерія в 1993, 1997 роках) з дистрофією поверхневого епітелію, синдром порушеного всмоктування першого ступеня з розладами водно-електролітного обміну, виражена проліферація мікробної флори, фаза загост¬рення.

2. Хронічний виражений ентерит (резекція шлунку з приводу ви¬разкової хвороби в 1992 році) з субтотальною атрофією слизової оболонки тонкої кишки, синдром порушеного всмоктування ІІ ст. важкості і вітамінного обміну, протейний дисбактеріоз, часто рецидивуючий перебіг, фаза нестійкої ремісії.

Клінічна картина. В клінічній картині ведучими є:

1). місцевий ентеральний синдром, обумовлений порушенням проце¬сів пристінкового (мембранного) і порожнинного травлення;

2). загальний ентеральний синдром, обумовлений порушенням всмоктування харчових інгредієнтів, в результаті чого виникають розлади всіх видів обміну речовин.