Цінова політика в комлексі банківському маркетингу

- нормативні витрати часу;

- кількість операцій .

До собівартості послуг також включають як прямі, так і непрямі витрати. Деякі банки при формуванні системи стартових тарифів на нові послуги віддають перевагу формулі “беззбитковість плюс цільовий прибуток”, коли тарифі включають перекриття собівартності з додаванням запланованого прибутку.

2. Метод *собівартість + необхідний прибуток або цільовий". Є одним із самих широко використовуваних і простих для визначення ціни і прибутку на нову чи послугу в процесі входження на новий ринок. Відомо, що виробнича собівартість будь-якого товару, у тому числі і банківській послуги, складається із суми умовно-постійних і змінних витрат. Змінні виробничі і збутові витрати змінюються в залежності від кількості наданих (продажних) послуг, тобто реалізації продукції. У них включають прямі матеріальні і трудові витрати, інші прямі витрати (витрати на охорону, адміністративні витрати). З деякими застереженнями можна прийняти, що між змінними виробничими витратами й обсягом наданих послуг існує лінійна залежність, тобто змінні витрати пропорційні обсягу проданого.

Просте рівняння, що показує залежність прибутків і витрат і визначальний прибуток має вигляд формули .

де - прибуток;

- сумовані доходи ( - ціна, - обсяг);

- змінні витрати ( - матеріали та інше);

- постійні витрати (обладнання та інше).

Банк орієнтується на бажаний для нього рівень рентабельності послуг і фіксованого прибутку. Слабкою стороною подібної практики є невпевненість реакції клієнтури на подібні тарифи. На механізм створення тарифів у деяких банків впливає характер їхніх взаємовідносин із клієнтурою. Найбільше перспективні клієнти можуть одержати переваги в обслуговуванні в порівнянні з іншими. В окремих випадках банки можуть будувати тарифну політику, не приймаючи до уваги рівень своїх витрат, а спираючись на сприйняття послуги. Таким чином, при встановленні стартової ціни на банківські послуги звичайно не рекомендується точно розрахувати ні витрати по залученню грошових ресурсів, ні витрати по здійсненню операцій. Оскільки нижня границя ціни, що прямує до витрат, не піддається точному визначенню, банки повинні бути спрямовані в кожному конкретному випадку до максимизації виручки з тим розрахунком, щоб сумарна виручка щонайбільше покривала сумарні витрати на оплату праці, купівлю матеріальних ресурсів і залучення коштів. Отже, першою особливістю є вибір найбільш ефективного методу ціноутворення.

Іноді характер окремих видів витрат, обумовлений правилами їхнього споживання, може відрізнятися від принципу пропорційної зміни їхнього обсягу. Вони можуть випереджати зростання надання послуг і їхню реалізацію, але можуть і знижуватися при уповільненому їхньому росту. Головним фактором цих відхилень найчастіше є договірні умови і націнки на споживані матеріальні, паливно-енергетичні чи трудові ресурси. Визначити вплив цих відхилень на рівень витрат можна лише при детальному розкладанні виробничих і збутових витрат на елементи і за допомогою аналізу таких економіко-математичних методів, як метод головних компонентів (МГК), регресійний аналіз (РА) або дисперсійний аналіз (ТАК).

Але одним з основних недоліків останнього методу є його деяка обмеженість, що звужує можливість його широкого застосування. Використовуючи його, важко проводити аналіз таких факторів, як рівень потенційного і реального попиту, пропозиції, еластичності ринкового сегмента ("ніші", "вікна"), рівень і ступінь конкуренції.

3. Методи "контрольної точки". Їхня основна ідея полягає в проведенні аналізу рівня реалізації кінцевого продукту (товару) виробника у взаємозв'язку з прибутком, собівартістю, обсягом виробництва, попитом, пропозицією й іншими елементами ринку. Класичною моделлю проведення такого аналізу є функція Кобба-Дугласа. Іншими словами, необхідно знайти крапку ДО, досягши якої, виробник зможе дістати необхідний прибуток. Визначення критичної межі ДО - критична межа, у якій відбувається подолання збитковісті і перехід до прибуткової роботи, поріг рентабельності (де осі: Обсяг продажу, кошти, що ілюструють зміну валового дохіда, прибутку, сумарних витрат в залежності від обсягу продажу.