Цінова політика в комлексі банківському маркетингу

3.Особливості ціноутворення на активи на пасиви

Чиста процентна маржа від управління активами та пасивами

Банкіри приймають рішення стосовно конкретних депозитних та кредитних послуг. Депозити є зобов'язаннями для банку, в той час як кредити є активами. Таким чином утворення цін на депозити та кредити включає ціноутворення на активи та пасиви. Дії маркетологів - обговорення цін на активи та пасиви, що засереджене на прогнозі процентних ставок і отримання відповідної маржі.

Визначення цін на активи та пасиви є дуже важливим фактором для будь- якого банку. Ці рішення про ціни впливають на чисту процентну маржу, яка найчастіше є найбільшим джерелом доходу брутто для банку. Рішення про ціни є також головними факторами, які вирішують чи готовий банк реагувати на ті ситуації, коли ринкові процентні ставки рухаються у певному напрямку.

Питання ціноутворення на активи залежать від ціни на пасиви, також враховується ситуації в кожному окремому випадку видачі кредитів, зокрема, коли діє ставка рефінансування НБУ (НБУ надає кошти КБ під конкретні проекти, типу кредитуванні інноваційно-інвестиційної діяльності окремих галузей). Постійні та змінні витрати розраховуються за звичайними методами і включаються в собівартість ціни кредиту, особливого значення набувають розрахунки ризиків по кожному виданому кредиту окремо. Спеціалісти з маркетингу повинні брати участь у обговореннях ціноутворення, пов"язанного з активами та пасивами. До спеціалістів з маркетингу майже завжди звертаються, коли мова йде про втілення стратегій за допомогою використання ресурсів банку, які призначені для маркетингу та реклами.

4. Особливості ціноутворення на послуги, які дають дохід з комісійних

Методи ціноутворення, що використовуються.

1. Аналіз на основі витрат обчислюється через витрати плюс прибуток або ціноутворення точки беззбитковосгі.

Витрати + % надбавка (прибуток) = ціна за одиницю

Приклад:

Якщо банк оцінює свої витрати у $5.00 за одиницю, а запланована маржа прибутку 50% надбавка на видатки, ціна за одиницю обчислювалась би наступним чином:

$5.00 * 50% = $2.50; $5.00 + $2.50 = $7.50 ціна для клієнта.

У більшості банків роль витрат у визначенні ціни на послуги, які дають дохід з комісійних, значно важливіша, ніж у випадках з іншим продуктом. Нерідко банкіри використовують існуючу інформацію про витрати, або прогноз щодо витрат та додають до нього певний відсоток надбавки, який становить цільову маржу прибутку.

Недоліки ціноутворення на основі витрат

Якість інформації щодо витрат, яка існує для представлення тим, хто приймає рішення у банку, є незадовільною. Якісну оцінку можливих витрат, або фактичних витрат важко отримати стосовно кожного окремого продукту. Одна з причин незадовільної якості інформації щодо витрат є наявність у банках великої кількості фіксованих та накладних витрат.Основна проблема полягає в тому як розподілити ці видатки стосовно окремих продуктів або послуг.

Деякі банкіри вважають, що отримати достовірну інформацію про витрати становить проблему, тому вони поліпшують систему обліку видатків для того, щоб отримати кращий розрахунок витрат на рівні окремого продукту. Це забезпечує покриття витрат банку цінами. Враховуючи, що краща інформація про витрати поліпшує традиційний метод ціноутворення на основі витрат, такі системи тільки обмежено покращують прибутки, тому що забезпечують основу для переоцінки деяких послуг.