Погляди російських вчених ХVII ст. на проблеми управління
Реформи Петра І в різних галузях господарства викликала потребу в підготовці кадрів. З цією метою багато молодих людей з дворян і купців направлялись для навчання за кордон. Активно проходила їх підготовка і в Росії. Особливо важливим напрямом в навчанні була економічна освіта. Петро І мав наміри створити Академію економіки і права. До її організації було вирішено відкрити «Коротку школу» для економічної освіти дворянства. Сам Петро І був видатним економістом. Його ідеї відповідали рівню світових досягнень економічної науки того часу – епохи панування меркантилізму.
Історики та економісти досить суперечливо оцінюють реформи Петра І. Але мало хто з них намагається заперечувати позитивний вплив цих реформ на розвиток Росії. Відстала допетровська Росія після Петра, аж до промислового перевороту в Англії і Великої французької революції, дійсно «вискочила» на певний час з економічної відсталості не тільки порівняно з Францією. В області чорної металургії вона зайняла навіть 1-ше місце в світі. Петро І «прорубав вікно у Європу» і розвиваючи в Росії перш за все крупне індустріальне виробництво заліза, навіть опередив свій час.
Ідеї І.Т. Посошкова про регламентацію господарських процесів.
Іван Тихонович Посошков (1652 -1726) народився в родині ремісника-ювеліра; досконало знав зброярство, іконопис, столярне та винокурне ремесло, багато років працював грошовим майстром при Збройній палаті, був на державній службі горілчаним майстром. Далі Посошков розвинув бурну приватну підприємницьку діяльність і став купцем-мануфактуристом. В 1719 р. він побудував в Новгородському уїзді винокурний завод, тримав на відкупі митний збір, продаж вина і пива.
Маючи багатий і різнобічний життєвий досвід і будучи людиною творчою, Посошков відчував потребу в самовираженні. Оскільки в нього виникало немало ідей що до покращення суспільного устрою, він активно займався публіцистикою. Так на самому початку ХVІІІ ст. Посошков направив митрополиту Стефану Яворському записку з пропозиціями заходів по укріплення православ’я і підготовку духовенства. В 1719 р. він закінчив книгу «Заповіт батьківський до сина свого». Але основну увагу він приділяв регулюванню господарського життя. В 1724 р. він завершає головну працю свого життя «Книгу про скудність і багатство», яка й увіковічила його ім’я.
За своїми поглядами Посошков був прихильником самодержавства. Разом з тим він був суворим критиком системи управління в Росії, вважаючи її основною перешкодою до примноження багатства. Його збурювала відсутність елементарного правового порядку в Росії. Центром його критики була застаріла система управління, законів та судів в Росії. Неприбуткове управління економікою і країною Посошков пов’язував зі свавіллям дворян, котрі були пов’язані круговою порукою, займались хабарництвом й іншими неблаговидними справами. Для блага Росії і її народу він ради Петру замінити давні укази, порядки і управління та обновити Судєбнік державних законів. Посошков супроводив свою «Книгу про скудність і багатство» спеціальним «Донесенням про виправлення всіх неісправ» та направив його Петру.
Пропозиція Посошкова про «виправлення всіх неісправ» були оригінальними для того часу, навіть з урахуванням досягнень економічної науки Заходу, досить прогресивними. Для перегляду державних законів Посошков радив царю створити комісію, до якої ввійдуть по два-три виборних представники від кожного стану і чинів, в тому числі й від селян. Пропоновані комісією проекти покращення правління повинні бути схвалені «вільним голосом всього народу, а не під примусом, щоб в тому викладенні як високородним, так і низькородним, і як багатим, так і вбогим, і як високочинцям, так і низькочинцям образи б і притиснення їх буття в тому нововиправленому положенні не було» [,24].
Економічні ідеї Посошкова відображали ідеї меркантилізму, хоча він не був знайомий з працями західних економістів свого часу. Не маючи спеціальної освіти, Посошков самостійно прийшов до ідей меркантилізму, котрі панували тоді в Європі. Тому він поправу вважається видатним економістом Росії.Петро І також був прибічником меркантилізму, і його реформи значною мірою були реалізацією цього вчення, але стосовно важливих проблем управління економічним життям погляди Посошкова не співпадали з ідеями Петра, а іноді явно суперечили їм. До оригінальних ідей Посошкова відноситься розділення багатства на уречевлене і неуречевлене. Під першими він передбачає багатство держави (казни) і народу, а під другим – ефективне управління країною та наявність справедливих законів. Міркування Посошкова про неуречевлене багатство конкретизувались ним у вимозі реформи управління, оскільки саме реформа створює можливості для усунення скудності країни та примноження її багатства.
Принципи Посошкова що до покращення управління економікою виходили з вирішальної ролі держави в керівництві господарськими процесами. Він був прибічником суворої регламентації господарського життя. Основним важелем такої регламентації мали біти царські укази, котрі він вважав найважливішим засобом здійснення економічних перетворень. Певні ідеї Посошкова значно відрізнялись від ідей класичних меркантилістів Західної Європи, котрі розглядали торгівлю як основне джерело багатства. Серед багатьох його рекомендацій різко виділяються наступні [,26]: