Погляди російських вчених ХVII ст. на проблеми управління
В Новоторговому уставі детально регламентувались питання внутрішньої торгівлі, особливо боротьба зі зловживанням митних чиновників і місцевої влади. Впорядкування системи оподаткування вже саме по собі різко обмежувало зловживання з боку митної адміністрації та воєвод. В Уставі була пряма вказівка на те, що воєводи і чиновники не повинні перешкоджати діяльності торгових людей.
Важливе значення надавав Ордин-Нащокін розвитку фінансової політики. Він розробив цілу систему регламентації грошового обігу, метою якої було залучення до країни благородних металів. Для цього передбачалось, що дві третини товару, який надавався, можна було обмінювати по еквіваленту на інші товари (оформляти бартер), а третина вартості вітчизняних товарів мала бути сплаченою благородними метолами.
Золоті монети, таємно ввезені до Москви, підлягали конфіскації. Обмін дорогоцінних металів приносив казні значний дохід. З метою не допустити вивозу благородних металів за кордон Новоторговий Устав забороняв купівлю предметів розкошу.
Велику увагу в уставі було приділено й контролю за якістю зарубіжних товарів. В ті часи (як і сьогодні) іноземці прагнули збувати в Росії низькосортні товари. Тому устав передбачав використання обов’язкового тавра, що підтверджувало якість. У випадку виявлення поганого товару належало, «во весь свет огласив, отослать с бесчестием с ярмарки, чтобы впредь таких худых не возили и добротным товарам цены не портили» [, 14]. Торгові угоди укладались на ярмарках російськими купцями між собою та з іноземними купцями і вимагали суворого обліку.
Будучи меркантилістом, Ордин-Нащокін, звичайно, головним джерелом багатства вважав торгівлю, а особливо зовнішню. Але йому належать також і досить прогресивні на той час ідеї про розвиток не тільки промисловості, яка виробляла товари на експорт, але й галузей, що задовольняли потреби країни, і перш за все металургійного та металообробного виробництва (західні меркантилісти ратували за розвиток виробництва лише для зовнішньої торгівлі), Основною перепоною розвиткові промисловості Ордин-Нащокін вважав відсутність системи державного управління і обмеження підприємницької діяльності, котрій необхідно надавати державну допомогу та надавати свободу діяльності.
Економічні нововведення Ордин-Нащокіна враховували специфічні російські умови і виражали сутність його поглядів як ідеолога дворянства. З цих позицій він пропонував критично ставитися до західного досвіду, але використовувати все позитивне для Росії. Головна мета його економічної політики – це ліквідація економічної відсталості Росії, створення вітчизняної промисловості і боротьба проти засилля іноземного торгового капіталу.
Реформи Петра І щодо удосконалення управління економікою.
Реформи Петра І зачіпали практично всі сторони управління країною та її господарськими організаціями, а також особисте життя представників всіх станів. Від зміни літочислення і створення нового державного апарату на чолі з Сенатом до брадобрейства та визначення одягу, який слід носити, - таким є коло перетворень Петра.
В грудні 1966 р. В Росії було змінене літочислення, котре стало вестися не від сотворіння світу, а від Різдва Христова; Новий рік став відмічатися 1 січня за зразком усієї Європи, а не 1 вересня. За наказом царя настання 1970 р. відмічалось за новим літочисленням і святкувалось 7 днів. Крім того, був виданий указ, щоб усі, крім духовенства, брили бороду й одягались в іноземний одяг: зимою – хутряну угорського покрою, а влітку – в одяг німецького зразка.
Реформи Петра завершили формування в Росії абсолютистської царської влади. Для впровадження державою був впроваджений Сенат. Замість заплутаної системи наказів були створені колегії з чітко розмежованими функціями, підлеглі Сенату. Комерц-колегія стала центральним закладом управління торгівлею та промисловістю замість безпомічних ратуш.
Одним з найважливіших управлінських перетворень Петра було створення регулярної армії і відділення громадської служби управління від військової. Відділення громадської служби від військової було узаконене й чітко розмежоване в «Табелях про ранги», де всі посади і чини були розміщені у певному порядку, за класами, і біля посад або чинів військових з’являються громадські і придворні.На початок ХVІІІ ст. порівняно з Англією, Францією, Голландією і Швецією Росія залишалась відсталою країною. Головна галузь – сільське господарство – було оснащене примітивною технікою і характеризувалось низькими врожаями. Вітчизняна промисловість не могла задовольнити потреби населення в промислових товарах і тим більше військові нужди країни. В той час країни-сусіди Росії – Швеція, Польща, Туреччина та ін. – були налаштовані вороже до неї і відрізали Росію від морів, які пов’язували її з Європою. Росії належало тільки Біле море, котре більшу частину року було покрите льодом. Балтійське море знаходилось в руках Швеції, Чорне, Азовське і Каспійське моря належали Туреччині та Персії. Південні околиці Росії страждали від постійних набігів кримських татар. Все це створювало велику загрозу для політичної та економічної самостійності Росії.