Погляди російських вчених ХVII ст. на проблеми управління

Враховуючи це, Петро І прагнув створити сприятливіші умови для економічного розвитку Росії. Основною метою його військових дій була боротьба за море. Він воював з Туреччиною за Азовське і Чорне моря, зі Швецією – за Балтійське море. Петро І реорганізував армію та спорядив її першокласним озброєнням. Одначе, за його висловленням, «хто має сухопутну армію і не має флоту, той має лише одну руку» [,16]. У зв’язку з цим він створив морський флот (в 1996 р. Росія урочисто відсвяткувала його 300-річчя).

Прагнення Петра до ліквідації економічної відсталості вимагало корінних перетворень в центральному та місцевому управлінні всіма сферами життя. Основними напрямками економічних перетворень були наступні:

•розвиток крупної промисловості і державна підтримка ремісництва;

•сприяння розвиткові сільського господарства;

•укріплення фінансової системи;

•активізація розвитку зовнішньої і внутрішньої торгівлі.

У розвитку Петром І вітчизняної крупної промисловості виділяють два періоди. Перший період – з початку війни Росії проти Туреччини і Швеції до 1709-1710 рр. Тривала війна вимагала багато зброї, а ввезення її в Росію було заблоковане. Особливо гостро постало питання про якісне залізо, яке раніше ввозилось зі Швеції. Тому терміново створювались металургійні, металообробні і збройні заводи на Уралі, в Олонець кому краї та інших регіонах, включаючи Петербург.

Другий період розвитку промисловості почався після Полтавської битви, коли поряд з військовою цар почав приділяти значну увагу й суспільній промисловості – суконній, шкіряній, паперовій, скляній, шовковій, тютюновій. За роки царювання Петра І в Росії було створено близько 200 промислових підприємств, в тому числі 52 підприємства чорної і 17 підприємств кольорової металургії, 15 підприємств суконної промисловості, 9 шовково-ткацьких, 14 шкіряних, 23 лісопильні [, 17]. При цьому використовувались найпередовіші тогочасні техніка і технологія.

На Мануфактур-колегію було покладено обов’язок слідкувати за появою новинок в техніці та технології. Цар уважно слідкував за новинками, перебуваючи за кордоном., зустрічався з винахідниками, вивчав нові машини і все корисне відбирав для Росії, де за участю талановитих учених і практиків вирішувались складні технічні проблеми.

Реформи Петра І призвели до посилення кріпосництва й укріплення дворянства. Особливу роль в цьому зіграв Указ Петра про єдиноспадкування, в якому він прагнув попередити роздрібнення й збіднення дворянського стану, що відбувалось внаслідок розподілів маєтків. Спадкування дворянського володіння означало і право дворянства на володіння кріпосними, на їх працю. За Петра різко зросла торгівля кріпосними – сім’ями і поодинці. Цар ввів суворі заходи як до селян-втікачів, так і до тих, хто їх викрав. В результаті роздачі дворянам казенних земель з селянами, що на них знаходились, число кріпосних зросло.

Сільське господарство не користувалось особливою увагою Петра, за виключенням галузей, що були сировинною базою для крупної промисловості, наприклад вівчарство – за його наказом за кордоном закупались вівці й барани для розведення в Росії порід, шерсть котрих була необхідна для виробництва тонких сукон. Приоритетним було і коневедення – в 1715 р. був виданий Указ «Про розмноження в усіх губерніях льняного і пенькового промислів», в якому переписувалось з року в рік збільшувати посіви цих культур.

Особливу увагу Петро приділяв фінансовій політиці. Саме в цій сфері видано найбільшу кількість указів, особливо про податки і монетну систему. Значною мірою це пояснюється тим, що тривалі війни, утримання великого державного апарату і будування крупних казенних промислових підприємств вимагали немалих коштів. Спроби організації бюджетної справи здійснювались і раніше, але тепер вони стають регулярними. Цар доручає Ближній канцелярії зводити відомості про приходи та витрати за всіма статтями.Для збалансування бюджету ще активніше застосовувались заходи по залученню в країну дорогоцінних металів і припинення вивезення грошей за кордон. Золото і срібло як грошовий мета були вилучені з вільного обігу у зовнішній торгівлі. З метою боротьби зі ввезенням в Росію фальшивих монет ввезення навіть руських монет з-за кордону було заборонене. Руські купці зобов’язані були здавати казні в обмін на руську монету все золото і срібло, отримане ними від продажу товарів іноземним купцям.