Моделі і методи прийняття управлінських рішень у прогнозуванні розвитку підприємства

Стратегія поведінки фірми на фінансових ринкахполягає у виробленні правил мобілізації додаткових фінансових ресурсів, направлених як в інвестиції, так і для вирішення поточних фінансових задач. В рамках цієї стратегії встановлюються правила і прийоми моніторингу цих ринків, постійного слідкування за динамікою кон’юнктури і вибору бажаних форм і умов отриманих позик, моментів придбання чи продажу цінних паперів, що в найбільшій мірі відповідали б стратегії підприємства, вибору найбільш надійних емітентів цінних паперів. Ця складова економічної стратегії передбачає формування портфеля цінних паперів підприємства.

Стратегія зниження трансакційних витратполягає у виробленні такого регламенту здійснення процесу підготовки і проведення ринкових трансакцій (договорів, контрактів), які дозволили б уникати не оправданих дорогих відряджень, подорожувань співробітників, збору і оброблення ненадійної, недостовірної інформації. Ця стратегія повинна виробити прийоми вибору привабливих замовників підприємства, прийоми вивчення потенційних конкурентів, прийоми формування у потенційних партнерів стабільних відносин з підприємством, постійно бажання співпрацювати з нею.

Стратегія зовнішньоекономічної діяльностізастосовується для вироблення правил і прийомів поведінки фірми на зовнішньому ринку в ролі експортера і імпортера товарів. Вона визначає принципи здійснення експортно-імпортних операцій з врахуванням діючого в країні і за її межами законодавства. При виборі стратегії експорту підприємство враховує свій експортний потенціал, вибирає ринки, визначає стратегічні цілі експорту, виробляє тактику, розподіляє ресурси по формах експортної діяльності. Основу стратегії імпорту складає дослідження цін і якість товарів, терміни та якість обслуговування, визначення технологічного рівня імпортних товарів.

Стратегія зниження виробничих витратвиробляє лінію поведінки підприємства, яка забезпечує конкурентні переваги за рахунок зниження витрат. Вона повинна виробляти принципи регулювання процесу формування затрат як за рахунок факторів виробництва, так і за рахунок стратегічного аналізу витрат по всіх ланках їх зростання – від початку виробництва до переміщення товарів на ринок до потенційного покупця.

Стратегія інвестиційної діяльності підприємства – це стратегія формування інвестиційного портфеля. Тобто сукупність цінних паперів, що належить юридичній особі з фіксованими гарантійними доходами.

Стратегія стимулювання персоналу підприємства на досягнення цілей фірми – одна із важливих складових економічної стратегії підприємства. Основу цієї стратегії повинні складати стимули, які націлювали б персона підприємства при виробленні стратегічних рішень керуватися не поточними, а довготривалими інтересами підприємства. Система стратегічного стимулювання повинна створювати “мотиваційне поле”, під дією якого виникає зацікавленість персоналу в ефективному високоякісному і своєчасному задоволенні вимог ринку. Ця система повинна орієнтуватися на потреби і запити потенційних клієнтів підприємства, стимули яких повинні бути пов’язані з кінцевими результатами роботи по виконанню його місії в стратегічні перспективі.Стратегія недопущення банкрутства підприємства є по суті узагальненням всіх складових економічної стратегії. Її головним завданням є завчасне виявлення кризових тенденцій за допомогою так званих “слабких сигналів”, які передбачають можливості кризових явищ і вироблення заходів, які ним протидіяли б. Важливо розрізняти стратегію і тактику недопущення банкрутства: тактика орієнтована на фактичний фінансовий стан фірми в поточному періоді і оцінку на цій основі вірогідності банкрутства в найближчий час; стратегія витікає із прогнозів можливих наслідків стратегічних довготривалих рішень, а тому важливою функцією стратегії недопущення банкрутства підприємства є прогнозування таких наслідків на самих початкових етапах існування фірми.

Моделювання. Моделі можуть служити різним цілям управління. Вони можуть допомогти менеджеру уявити собі загальні перспективи конкретної ситуації. Наприклад, схема підприємства, у якого адміністративна ієрархія зображена як група з'єднаних між собою фігур. Якщо менеджер повинен суворо дотримуватися субординації при передачі відповідальності, така модель допоможе йому не упустити жодної ланки з цього ланцюга.

Моделі можуть застосовуватись при передбаченні визначених змінна підприємстві. Наприклад, на базі минулого досвіду можна сказати, як буде коливатися грошовий потік у результаті проведення запланованих змін в графіку виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамов Ю.А.Оперативное управление производством.-М.:О-во “Зниние” РСФСР,1991.- 40 с.