Система маркетингового планування на підприємстві

Слід також пам’ятати, що планування - це не тільки вміння передбачати усі необхідні дії. Це також здатність передбачати усі непередбачені ситуації, які можуть виникнути, а також вміти з ними боротися. Фірма не може повністю зменьшити ризик у своїй діяльності, але здатна керувати їм за допомогою ефективного передбачення.

1.3. Необхідність та вигода від планування в мікроекономіці.

Відсутність планування ставить фірми у такий стан, коли:

•повне непорозуміння майбутнії завдінь,

•невміння розгляду господарювання ,як безперервного процесу, де поточні дії органічно пов’язані з майбутнім,

•втрачають орієнтацію у світі господарювання та бізнесу,

•невзмозі визначити основні потреби ринку,

•опиняються у слабкому становищі у порівнянні з іншими учасниками ринкових відносин.

Ті підприємства, що планують свою госпогдарську діяльність та свої ділові відносини створюють собі певні переваги:

•готують свою фірму до використання сприятливих умов,

•допомагають вирішувати виникаючі проблеми,

•готують свою фірму до змін ,що виникають зненацька у зовнішньому середовищі,

•стимулює кервані органи до реалізації своїх рішень,

•покращує координацію дій в організації,

•створюють передумови для підвищення рівня освітньої роботи серед менеджерів,

•збільшує можливості забезпечення фірми необхідною інформацією,

•сприяє раціональному розподілу ресурсів,

•чітко формулює обов’язки та відповідальність членів фірми,

•покращує контроль на підприємстві.

Для підприємств, що існують сьогодні в Україні, можна відокремити дві категорії підприємств, які потребують застосування планування:

1. Нові приватні підприємства. Швидкий процес накопичення капіталу збільшив та зробив важким процес дільності багатьох з цих фірм, а також до виникнення інших факторів, які створюють потребу у формах планування, адекватних сучасному ринковому плануванню.

2. Державні та постдержавні, тепер приватизовані, підприємства. Для них функція планування є традиційною. Але їх досвід планування відноситься до періоду економіки централізованого керівництва. Звідси планування на цих підприємствах мало вторинний характер, відображало планову діяльність на центральному та галузевому рівні, а, відповідно, не мало за основу серйозного вміння аналізувати та передбачати, визначати власні цілі розвитку.