Система маркетингового планування на підприємстві

При складанні плану бажано зосередитися на наступних моментах: чим повинна займатися організація, яка мета при цьому переслідується, рекламна політика, та правильність її складу, цілі реклами, методи пладнування бюджету де організація знаходиться в теперішній час, які результати її попередньої діяльності, куди вона збирається рухатись, як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнені цілі організації, аналіз ефективності проведеноі роботи. Слід також пам’ятати, що планування – це не тільки вміння передбачати усі необхідні дії, це також здатність передбачати усі непередбачені ситуації.

Як приклад, планів наводиться складання плану рекламного відділу. У пункті “Рекламна стратегія” розглядаються основні завдання реклами та її складові, а також основні види реклами (поюяснвално-пропагандиська, реклама марки, престижна, реклама розпродажу, рубрична реклама). Наводиться відома формула вираження механізму реклами :

Увага, інтерес, бачення, мотив, дія. Обов’язково при плануванні реклами, необхідно звернути увагу на критерії оцінки реклами, а також на методи формування рекламного бюджету.

Робота має 78 сторінок та два додатки.

І розділ. Сутність планування.

1.1. Храктеристика планування діяльності підприємства.Планування є найважливішою частиною підприємницької практики.

Розуміти планування в мікроекономіці можна в двох варіантах:

• перший, широкий спосіб розуміння визначає планування з точки зору мікроекономіки в цілому;

• другий, вузький, розглядає планування як вид керівної діяльності, спосіб оптимізації дії суб’єкта, який є господарем. Планування - вміння передбачити майбутнє підприємства та використовувати це передбачення.

Обидві сторони планування - на рівні макроекономіки і конкретно-керівнича дуже близько зв’язані між собою. Можливість планування як конкретного виду діяльності спливає з природи мікроекономічних процесів, на пряму визначається загальними умовами господарювання.

З точки зору мікроекономіки в цілому планування - це спосіб здійснення дій, основаних на розумінні вольових рішень суб’єктів мікроекономіки, механізм, який заміняє ціни та ринок.

В аспекті ринкової системи головним координатором дій її учасників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців та покупців обсяги і способи виробництва та споживання товарів. Господарчі суб’єкти - підприємства, домашні господарства, як учасники ринкової системи повинні підкоритися ціновому механізму, закону попиту та пропозиції, оскільки не мають можливості відмінити її вплив. Тому в оточуючому світі ринку вони лише клітини великого організму, в основному не розуміючі своєї загальної ролі.

З іншого боку суб’єкти мікроекономіки не тільки підкоряються законам ринку, але й прямують до самостійного прийняття рішень, їх поведінка практично завжди є усвідомленою. Виявимо сфери, у яких використовується планування:

• по-перше, це внутрішнє середовище господарчих суб’єктів, , де механізми планування діють з найбільшою силою, та є домінуюючими;

• по-друге, сфера господарських відносин, співпраця суб’єктів ринкової діяльності, де поряд з ринковими механізмами працюють механізми планування.

Можна виділити дві форми планування в мікроекономіці: планування діяльності окремих господарчих одиниць та планування господарських відносин. В обох випадках мова йде в першу чергу про підприємство та ділових відносинах між підприємствами. В домашніх господарствах практика планування спрощена, а тому, такі господарства не можуть виконувати роль активного учасника господарських відносин, а тому й впливати на них. Тому, конкретно фірма та простір її ділових відносин стануть предметом вивчення у данному розділі. Планування дільності підприємства основане на тому, що у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін майже повністю відокремлений усвідомленими діями та авторитетними рішеннями підприємців та менеджерів. Підприємець усвідомлено визначає основні напрямки внутрішньо-фірмової діяльность. Тобто внутрішня природа підприємства в цілому базується на системі планових рішень. Робітники, як учасники внутрішньо-фірмової діяльності втрачають своду діяльності, характерну для самостійних та незалежних один від одного суб’єктів ринку. Та їх поведінка виявляється під контролем керуючих підприємством.