Оцінка ділових якостей працівників і менеджерів фірми
Вертикальний поділ праці приводить до фор¬мування рівнів керівництва по вертикалі; деякі керівники витрачають час на координування праці інших керівників, які, в свою чергу, також коор¬динують працю інших керівників, доки, зрештою, ми не станемо на рівень керівників, які коорди¬нують працю некерівного персоналу, тобто людей, які фізично виготовляють продукцію чи викону¬ють послуги. Такий вертикальний поділ праці утворює рівні керівництва. Більшість організацій має три рівні керівниц¬тва: верхній, середній, нижній. Керівники кож¬ного рівня виконують однакові функції. Різниця лише в тому, якого значення вони надають тій чи іншій функції. Керівники верхнього рівня приділяють плануванню та організації більше часу, ніж керівники нижчих рівнів.
Керівники верхнього рівня середніх і великих організацій концентрують увагу на плануванні майбутнього, постановці мети, визначенні курсу дій, правил і процедур їх виконання. Вони відпо¬відають за процвітання організації і тому повинні планувати, спрямовувати та контролювати її діяль¬ність. Менеджер середнього рівня приділяє керів¬ництву та контролю більше часу, ніж керівник верхнього рівня.
Керівники середньої ланки очолюють відділен¬ня та відділи. Вони повинні так організувати їхню роботу, щоб цілі організації були досягнуті, а її політика проводилася в життя; повинні добирати та зберігати хороших працівників. Вони відпові¬дають за керівництво повсякденною діяльністю своїх підрозділів. До середньої ланки керівників належать керівники цехів, складів, начальники ВТК та інші.
Нижній рівень керівництва - це рівень посадо¬вих осіб, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих. Посади менеджерів нижньої ланки такі: майстер, бригадир, керівник групи, агент з пи¬тань постачання, експедитор.
Менеджер нижнього рівня витрачає більшу час¬тину свого часу на мотивацію та контроль підлег¬лих. На цьому рівні управління функції плануван¬ня та організації менш важливі для менеджера, ніж функції контролю та мотивації. І все-таки більшість керівників виконує всі чотири функції управління.
Слід зауважити, що ясно та чітко визначати кожний з трьох рівнів керівництва неможливо.
1.3.Керівник і його роль в організації
У сучасному суспільстві визначенню ролі менеджерів в організації при-діляється значна увага.
Згідно з дослідженням американського вченого Геста керівники нижньої ланки виконують за день у середньому 583 операції різного характеру.
Другий видатний вчений Мінцберг виділив одну загальну рису керівної роботи – роль ке¬рівника. Роль керівника, за його визначенням, є набором правил поведінки, які відповідають конкретній установі чи конкретній посаді. Так само як герої п'єси мають свої ролі, які приму¬шують їх поводитись обумовленим чином, ме¬неджери займають визначені посади керівника, і від цього залежить їхня службова поведінка. «Окрема особа може впливати на характер ви¬конання ролі, але не на її зміст. Як актори, ме¬неджери грають заздалегідь визначені ролі, хоча, як особистість, можуть давати власне трактуван¬ня цих ролей». Мінцберг виділив десять ролей, які, на його думку, виконують керівники в різні періоди по-різному.
За його класифікацією ці ролі можна звести до трьох великих категорій: ролі міжособистісного спілкування, інформаційні ролі, ролі з прийнят¬тя рішень (табл. 2).
Менеджери у процесі діяльності дотримуються визначених принципів. Принципи – це початок, основа, це те, що є в підвалинах визначеної теорії науки.Принцип керівництва - це орієнтири, що за¬стосовуються в усіх ситуаціях. Наприклад, в уп¬равлінні фабрикою з виготовлення морозива ви¬користовуються такі ж принципи керівництва, як і на електростанції, в банку, якщо їх правильно застосовують.
Освоєння навичок правильного використання цих принципів допомагає стати хорошим керівником. До таких висновків вчені прийшли методами спроб і помилок. Говорячи “це лише теорія”, або “в житті зовсім не так”, розуміють, що недосконалі не принципи, а те, як їх застосовують.
Таблиця 2. Десять керівних ролей за визначенням Мінцберга