Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні
За сприяння служб зайнятості щоквартально працевлаштовується приблизно 30 тис. чол. незайнятих, що становить чверть осіб, які звернулися з питань працевлаштування, тобто понад 5,5% проти 2000 р. Це пояснюється збільшенням кількості заяв від підприємств. Число безробітних сягає 724,3 тис. чол., що в 1,2 рази більше, ніж за відповідний період 2000 р. Серед безробітних переважно жінки (64,1%), третина безробітних – молодь до 28 років (30,5%). Найбільший рівень безробіття залишається в Івано-Франківській (5,3%), Волинській і Чернігівській (4,7%), Тернопільській (4.0%) областях. Найменший рівень безробіття спостерігається у м. Києві (0,5%), Одеській області (0,6%) і м. Севастополі (0,8%).
Через збільшення безробіття найважливішим стратегічним заходом є активна політика ефективної зайнятості населення в період перехідної економіки до ринку, яка полягає у запобіганні масового безробіття і стабілізації економічного розвитку. Ефективна зайнятість населення передбачає підвищення продуктивності праці, зростання обсягів виробництва і скорочення затрат праці й засобів виробництва на одиницю продукції. Під час впровадження ефективної зайнятості доцільно проводити активні й оперативні заходи щодо державного регулювання ринку праці, які передбачають організацію навчання безробітних безкоштовно за раніше розробленими програмами з урахуванням індивідуальних здібностей і знань. Для цього варто організувати навчальні центри із залученням науковців.
Дослідження підтверджують, що головною причиною звільнення за особистим бажанням є низька заробітна плата. А відтак одним із основних стратегічних заходів є державне регулювання зі збільшення заробітної плати залежно від вартості робочої сили і затрат праці, як основного економічного важеля в механізмі державного регулювання зайнятості населення. Для цього має бути вирішено головне стратегічне завдання із удосконалення пропорцій в оплаті праці між працівниками різних галузей економіки і особливо промисловістю й бюджетними організаціями, а також кооперативних і комерційних підприємств.
Оперативним заходом щодо державного регулювання зайнятості населення і ринку праці мусить стати реформа заробітної плати, яка ґрунтуватиметься на ринкових відносинах, сприятиме посиленню мотиваційних чинників до праці й підвищуватиме її роль у відтворенні робочої сили. Враховуючи необхідність підтримки здоров'я працюючого і задоволення його соціальних потреб, слід посилити зв'язок оплати праці з кінцевими результатами виробництва, професіоналізмом і кваліфікацією, а також зростанням продуктивності праці. Для підвищення заробітної плати одним із заходів є вдосконалення системи оподаткування, нарахувань на заробітну плату і виведення з тіньового сектора доходів фізичних і юридичних осіб.
Стратегічні й оперативні заходи місцеві органи влади мають вирішувати за допомогою розробки і впровадження додаткових завдань на основі чинного законодавства. Негативним є те, що чимало працівників перебували у відпустках без збереження заробітної плати або були зайняті неповний робочий день (тиждень). Усе це позначається на зайнятості населення і пов'язано з недоліками в структурній перебудові економіки, з діями керівників підприємств із збереження кваліфікованих кадрів, що призводить до прихованого безробіття. Останнє, з одного боку, гальмує перерозподіл зайнятих між секторами економіки, обмежує можливості перепрофілювання виробництва, а з іншого – запобігає масовому безробіттю і дає змогу зберегти кадри. З огляду на це оперативним заходом мусить бути ліквідування неефективних робочих місць на основі розроблених програм вивільнення робочої сили і створення нових робочих місць.
Тенденції, що склалися у сфері зайнятості населення останнім часом, були закладені під час розрахунків прогнозних показників у галузях економіки, які передбачають зниження чисельності зайнятих в усіх секторах економіки, хоча темпи зниження уповільнюватимуться, а щорічне скорочення зайнятих становитиме 3,8%. Під час формування ринку праці на прогнозований період буде скорочення попиту робочої сили і тому безробіття може стати довготривалим.На основі наукових досліджень стратегічними заходами мають бути: піднесення виробництва; максимізація рівня ефективної зайнятості; вдосконалення якісної структури зайнятості; проведення реформи оплати праці; справедливий розподіл доходів; розвиток конкурентного середовища на ринку праці; підтримка малого і середнього бізнесу; послідовне подолання бідності. Означені проблеми варто вирішувати лише у взаємозв'язку із посиленням регулюючої рол і держави.
В умовах ринкової економіки безробіття є об'єктивним явищем, хоча вивільнення надлишків робочої сили з виробництва має бути вибірковим з урахуванням комплексу соціально-економічних проблем певного регіону. Такий підхід вносить визначеність в економічне обґрунтування соціальних допомог для досягнення гарантованого державою рівня життєзабезпечення. Дослідження проблеми зайнятості населення уможливлює дійти узагальнених висновків, які можна використати для вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості в умовах трансформування економіки, структурних зрушень і формування різних форм власності.
Таким чином, для змістовної характеристики найдоцільнішої для України моделі необхідний економічний механізм державного регулювання зайнятості населення, який має ґрунтуватись на органічному поєднанні пріоритетів структурної перебудови і заходів економічних перетворень зі стратегією зайнятості населення України.