Макроекономічна динаміка

робничих ресурсів, що знову "штовхає" ціни угору там, де ці

ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті

підсилюють один одного, інфляція стає, по суті, сомоп-

ідтримуючою, причому із зростаючими темпами.

Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат -

це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину і

енергію.

Надмірне зростання номінальної заробітної плати (коли

темпи цього зростання перевищують темпи зростання продук-

тивності праці), як правило, породжує (посилює)інфляцію, що

веде до падіння реальної заробітної плати.

Найстрашніше в інфляції витрат те, що вона породжує

інфляційне очікування. Це явище виникає тоді, коли в масовій

свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде зростати

і надалі. Виникає інфляційна психологія, при цьому працівники

починають вимагати підвищення заробітної плати "під майбутнє

зростання цін", а підприємці завчасно закладають у ціни своїх

товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, ро-

бочу силу і кредит. Все це спричиняє гіперінфляцію.

Отже, надлишок грошей в обігу шкідливий для економіки,

адже веде до інфляції. Небезпечним є і нестача грошей в

обігу, або дефляція. Дефляція веде до кризи надвиробництва,

нестача грошей породжує зменшення сукупного попиту, що заг-

рожує обсягу виробництва, безробіттям, зниженням добробуту

населення.