Макрорегулювання економіки України

Таким чином, замість досягнення макроекономічної рівноваги фіскальна політика в Україні 1992-1994 рр. призвела до поглиблення кризових явищ у економіці, що засвідчує її необгрунтованість та потребу зміни концептуальних засад.

У 1995-1996рр. було кардинально реформовано бюджетну систему України. Можна визначити такі основні ознаки нової стримувальної фіскальної політики:

зменшення бюджетних видатків( до 6,0 % - 1996р.);

скорочення дефіциту державного бюджету(до 4,6% - 1996р.);

проведення децентралізації державних фінансів, внаслідок чого на рівні центру будуть вдаватись лише до тих витрат, які матимуть загальнодержавне значення;

скасування податку на доход та запровадження оподаткування прибутку;

зниження ставки прибуткового податку з фізичних осіб;

зменшення ставки на ПДВ;

підвищення податку на землю;

введення податку на майно фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, в результаті таких змін у фіскальній політиці вдалось різко зменшити темпи інфляції. В цілому можна констатувати, що стримувальна фіскальна політика забезпечила досягнення макроекономічної стабільності у монетарній сфері. Однак, ця фіскальна політика практично не використовується для досягнення інших цілей макроекономічного регулювання, зокрема, для зміни галузевої структури економіки.

Проаналізуємо державний бюджет за 1995-1999 рр. За вимогами МВФ, показник дефіциту бюджету у 1997 р. мав становити 4,8 % ВВП. Саме такий рівень дефіциту означав би затвердження в Україні тенденції до його поступового скорочення: у 1995 р. дефіцит бюджету становив 6,6 %, у 1996-4,9 %. Натомість у 1997 р. рівень реального державного бюджету сягнув 6,3 % ВВП. Згідно з первісним варіантом бюджету на 1998 рік, дефіцит зведеного бюджету мав складати 3,4 млрд гривень, або близько 3,3 % ВВП. Як можна побачити із запропонованих таблиць, (див. табл. 3, 4, додаток) приблизна оцінка зростання обсягу бюджетної заборгованості дорівнює 2,4 млрд гривень.Протягом 1995-1999 рр. відбулися зміни у структурі податкових надходжень. На графіку (див. додаток графік 1) показано динаміку основних джерел бюджетних надходжень за цей період. На жаль, у бюджеті за 1999 р., як і протягом останніх чотирьох років було зроблено дуже мало кроків у напрямку зменшення фіскального тиску, як це можна побачити із запропонованого графіка (див. додаток графік 2).

Про характер видаткової частини зведеного бюджету протягом 1995-1998 рр. можна судити з таблиці (див. табл. 5, додаток) в якій зазначено, що видатки перевищують податкові надходження.

Однак фіскальна політика, на нашу думку, потребує ще удосконалення. Було б доцільно:

1) надати їй оптимального, гнучкого і рівно напруженого характеру, не допускати довільного трактування, зробити її зрозумілою для всіх;

2) при зміні системи оподаткування брати до уваги специфічні завдання кожного етапу переходу економіки України до ринку і здійснення реформ;

3) при розробці системи оподаткування брати до уваги історичні та соціально-культурні традиції українського народу щодо певних видів податків;