бюджетная система

Джерело: журнал “Економіст”, №3, 20001. - Розрахунки Тарангул Л. за матеріалами Державної податкової адміністрації України.

Таким чином, нині місцеві податки і збори в Україні практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції, оскільки місцеві ради, насамперед наймасовіші – сільські і селищні, - що становлять 91% від загальної кількості місцевих рад, не мають жодного більш-менш серйозного об’єкта оподаткування.

Розділ 3.

Державні витрати.

Виконання будь-яких функцій держави потребує прямих витрат фінансових ресурсів. Тому витрати держави — це одна з важливих сторін фінансової діяльності держави, яка без¬посередньо пов'язана з її діяльністю по мобілізації коштів у державний та місцеві бюджети і державні цільові фонди.

Державні витрати — це складова частина фінансових відно¬син, яка полягає у безперервному цільовому використанні державних грошових ресурсів, що накопичуються у:

— державному бюджеті та місцевих бюджетах;

— державних і місцевих бюджетних та позабюджетних фондах;— власних фондах державних і комунальних підприємств, установ та організацій з метою виконання загальнодержав¬них функцій, фінансування державної та комунальної соці¬альної і культурної сфер, державних цільових програм, а також фінансування розширення виробництва окремих дер¬жавних та комунальних підприємств, установ, організацій у відповідності з чинним законодавством держави.

Сукупність всіх видів видатків держави складає систему державних видатків. В цю систему входять:

— видатки держави, що здійснюються з державного бюд¬жету;

— видатки держави, що здійснюються з місцевих бюджетів усіх рівнів;

— видатки держави, що здійснюються з бюджетних та по¬забюджетних централізованих державних та місцевих фондів;

— видатки державних та комунальних підприємств, органі¬зацій та установ.

У фінансовому праві державні видатки виділені в окре¬мий інститут державних видатків, який утворюється фінансово-правовими нормами, що регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних та комунальних грошових ресурсів.

Державні видатки визначаються функціями та економіч¬ним станом держави. В період переходу до ринкової еконо¬міки суттєво змінюється структура державних видатків — їх склад та обсяги. Це пов'язано, в першу чергу, з появою ко¬мунальної форми власності, подальшим збільшенням сектора економіки, що базується на недержавній формі влас¬ності, проведенням реформи цінової політики держави, а також з поступовим скороченням дотаційного фінансуван¬ня цілих галузей народного господарства та збільшенням використання методів цільового фінансування державних програм.

Державні видатки здійснюються шляхом фінансування.

Фінансування державних видатків — це плановий, цільовий, безповоротний й безвідплатний відпуск грошових коштів, який виконується з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінан¬сування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (оборона країни, управління діяльністю держави тощо), а також для утримання соціально-культур¬ної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'я¬зань держави з додержанням режиму економії при пос¬тійному здійсненні контролю.