бюджетная система
Принцип оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів полягає в тому, що під час визначення обсягу фінансування спочатку враховується наявність та можливість використання суб'єктом фінансування власних коштів або скорочення власних видатків, потім — можливість отримання ним банківських кредитів і лише при об'єктивній неможливості покриття видатків з вищезазначених джерел вирішується питання про виділення бюджетного або відом¬чого фінансування. Цей принцип застосовується на стадії планування, розподілу та використання державних ресурсів при покритті поточних видатків та капіталовкладень.
Принцип додержання режиму економії застосовується на стадії фактичного використання коштів і проявляється у раціональ¬ному використанні трудових та матеріальних ресурсів, вико¬ристанні новітніх ресурсозберігаючих технологій, підвищенні норм виробітку сировини та природних ресурсів тощо.
При дефіциті бюджету та інфляції додержання переліче¬них принципів фінансування є особливо необхідним, а відступ від них веде до таких тяжких наслідків, як виник¬нення проблеми неплатежів та зростання заборгованості дер¬жави по фінансуванню тих чи інших витрат (зарплат, пенсій, капіталовкладень тощо). Тому особливої ваги набирає прин¬цип здійснення постійного контролю за використанням всіх видів державних ресурсів. Контроль дає можливість з'ясува¬ти помилки та недоліки у фінансовій діяльності держави та вжити заходів для їх усунення. Він також дає інформацію для перспективного та поточного планування державних видатків під час визначення оптимальних обсягів коштів і їх цільового спрямування.
Суть держави і державного бюджету полягає в тому, щоб задовольняти загальносуспільні інтереси і потреби. Тому ст.95 Конституції України вста¬новлює, що «виключно законом про Державний бюджет Ук-раїни визначаються будь-які видатки держави на загально¬суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Сам характер загальносуспільних потреб теж визначається в ряді статей Конституції. Такий гуманістичний зміст конституційних положень визначає і склад видатків держав¬ного і місцевих бюджетів. Структура їх відображається в бюд¬жетній класифікації України (розділ II) і в щорічному Законі про Державний бюджет України. При всій різноманітності в розмірах щорічних асигнувань слід все ж відзначити, що значну їх частину складають видатки на соціальний захист, соціаль¬но-культурні заходи та ін.Загальні начала правового регулювання видатків бюджетів встановлені в розділі 3 Закону «Про бюджетну систему Ук¬раїни». Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, зат-верджених Законом про Державний бюджет України. Відпо¬відно кошти республіканського бюджету Автономної Рес¬публіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Рес¬публіки Крим, місцевими радами. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені зако¬нами України. Зміст цієї статті вказує на юридичне значен¬ня законів і рішень про бюджет, а також про значення прин¬ципу законності в сфері видатків бюджетів. Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до Закону України «Про бюджетну систему України». Закон категорично забо¬роняє використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів, які можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших небюджетних джерел.
Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але визначається функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні видатки і видатки розвитку.
Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування за¬ходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі вказаних вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.
До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної пе¬ребудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
Склад і структура видатків державного і місцевих бюджетів визначаються багатьма факторами, зокрема їх предметною спрямованістю (в загальному вигляді вона відображена в бюд¬жетній класифікації), економічним змістом та ін. Але в будь-якому випадку державі при розподілі видатків доводиться вирішувати питання про пріоритетність об'єктів фінансу¬вання. Оскільки Україні, як і будь-якій іншій державі світу, недостатньо грошових коштів для фінансування всіх потреб, то процес планування видатків зводиться до проблеми ви¬бору між конкуруючими потребами. В цьому, крім суто юри¬дичних факторів, велике значення мають економічні, які ви¬пливають з конкретних умов певного періоду.