КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ СТУСА

6 січня 1938 В родині Семена Дем'яновича та Їлини Яківни Стусів у с. Рахнівка Вінницької області народилася четвер¬та дитина — син Василько.

1939 Батьки Василя Стуса переїздять на Донбас у м. Сталіно (тепер Донецьк), працюють на хімзаводі.

1944 Шестирічний Василько йде до 1-го класу.

1954 Закінчивши із срібною медаллю школу, Василь ро¬бить спробу вступити на факультет журналістики Київського державного університету. Отримавши відмову через вік (16 років), подає документи на історико-філологічний факультет Сталінського педінсти¬туту (зарахували без іспитів, бо медаліст) і ціле літо ремонтує залізничні коли.

1959 Закінчивши з червоним дипломом інститут, Василь їде працювати вчителем, української мови та літера¬тури в село Таужня Кіровоградської області. У листопаді йде служити в армію. (Служба — іронія долі—пройшла на Уралі.). 22 листопада в «Літературній Україні» виходить пер¬ша збірка творів з передмовою Андрія Малишка.

1961

Листопад Закінчення служби у війську.

Грудень Починає працювати вчителем української мови та літератури в 23-й школі м. Горлівки.

1963 Січень. Василь Стус повертається в Донецьк. Пра¬цює в шахті, потім літредактором газети «Соціалі¬стичний Донбас». Влітку успішно витримує вступні іспити до аспіран¬тури Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шев¬ченка. Продовжує публікувати вірші в журналах «Донбас», «Прапор», «Дніпро».

1965:

Березень Самочинно організовує зустріч з молодими письмен¬никами на Київському заводі ім. О. М. Горького.

4 листопада В. Стус підтримав протест Івана Дзюби та В'ячеслава Чорновола в кінотеатрі «Україна» на перегляді фільму

«НІ. ВИСТОЯТИ. ВИСТОЯТИ. НІ — СТОЯТИ»

(трагічна доля поета і незламного борця за вільну Україну)

ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ПОЕТА

Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших ук¬раїнських поетів XX століття. Творчість його міцно ввійшла в істо¬рію української літератури, хоч повністю його поетичний доробок! уже ніколи не стане надбанням рідного народу: не менш шестисот віршів В. Стуса було конфісковано й знищено в страшні роки його табірних страждань. Проте й та частина, якій пощастило побачи¬ти світ, дійти до читача, засвідчила його могутнє обдарування, глибокий розум, безмежну любов до рідного краю, незламну мо¬гутність духу.

Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рах-нівка Гайсинського району на Вінниччині в селянській родині. Ди¬тинство, яке сам він назвав «гарним», проходило в атмосфері добра та любові. А ще — народної пісні.

Василь Стус згадував: «Перші уроки поезії — мамині. Знала ба¬гато пісень і вміла дуже інтимно їх співати... Найбільший слід на душі — од маминої колискової «Ой люлі-люлі, моя дитино». Шев¬ченко над колискою — це не забувається. А співане тужно «Іди ти, сину, на Україну, нас кленучи»—хвилює й досі». '.

У 1940 році сім'я переїздить до міста Сталіне (тепер Донецьк). Коли хлопчику виповнилося-6 років батьки віддали його до школи. Родина жила дуже бідно, не мала житла. «Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато — з голоду опухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам'ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама, а мені від них геть боліла голова. То був мій 3—4 клас. Тоді, на тій біді, я став добре вчитися. Вже 4-й клас скінчив на відмінно — і до кінця школи мав похвальні грамоти, де в овалах були портрети Леніна і Сталіна. Десь у 4—6 класі я майже весь «Кобзар» знав напам'ять»,— пізніше згадував Стус. Але шкільне навчання залишило по собі безрадісну пам'ять, бо було для нього чужомовне. Та саме в школі прокинулась у Василя потреба віршувати, особливо тоді, коли в старших класах прийшло до юнака перше кохання.