280 річниці з дня народження Григорія Сковороди
В 1953 році співробітники музею дізналися про скульптора Івана Петровича Кавалерідзе. Зустрілися з ним. Іван Петрович повідав, що в нього є намір зробити пам’ятник сковороді. Музею він подарував великий бюст філософа, а потім передав і макет пам’ятника Сковороді, встановленого в Києві на Подолі. Іван Петрович так захопився, що підключив до цього й студентів художнього інституту – одна з дипломних робіт “Мандрівник Сковорода” - теж експонується нині в Переяславі.
Дуже цікавим виявилося знайомство з царством музею.Все починається з високих дубових воріт. У них входили тодішні учні – студії. Клас синтаксису. Тут здобували ази науки. На стіні – потьмяніла від часу картина – мудрець з долотом і стомискою, Перед ним безформений шматок деревини, з якого мудрець намірився витесати Людину.
Далі – інший клас – поетики та риторики. Знову малюнок-символ. Криниця. На повороті два відра. Порожнє опускається в глибінь, повне підійшло до цямрин, хлюпає життєдайною вологою. Бери й пий – аж поки не вгамуєш спрагу знань.
Завершувалося навчання в класі філософії та богослов’я. А тут на малюнку над землею купчаться хмари, але їх вже здолав могутній орел і здіймається все вище і вище – він прямує до сонця.
Це все малюнки ще тих часів 1753 року, відреставровані співробітниками музею.
Заходячи в класи, потрапляєш в обстановку XVIII століття. Серед випускників Переяславського колегіуму такі видатні імена як Михайло Херасков, російський письменник, Арсеній Берго – закінчив ще й Києво-Могилянську академію, дружив з Фсофаном Прокоповичем, був відомим поборником освіти на Україні.
У класі поетики дух захопило від подиву. Довгі дубові столи, дерев’яні лави... На столах – відкриті фоліанти давніх книжок. На протилежній стіні проста вішалка, на ній кілька свиток... Тут мешкає врочиста тиша. Але здається, ось зараз сюди увірвуться скудеї, захекані, розгарячілі, займуть свої місця за столами і до класу ввійде Григорій Савич...
Дивне почуття охоплює кожного, хто заходить сюди вперше. Таке враження, що ти не в музеї, а в тогочасній обстановці. Настільки зримо постає тут минувшина. І цей клас. І кам’я Григорія Савича. І його постать, що застила над робочим столом у хвилину творчого натхнення. А поруч свитка, солом’яний бриль, які нагадують нащадкам: Сковорода не був кабінетним учнем. То лише на мить присів філософ, щоб у перерві між лекціями записати черговий розділ трактату “рассуждения о поезии и руководство к искуству оной”. Або записати нову поезію до “Саду божестви них пісень”.
Диво-дивне є цей музей. Нічого подібного ніде не можна побачити. Тож проникається великою вдячністю його переяславським творцям. За простоту і дохідливість експозицій, за їх неперевершену оригінальність таке можуть зробити лише люди, які душею сприймають ідеї великого філософа.
Диваєшся, які тільки книги зібрані тут і скільки їх – стародруки: Горацій! Плутарх! Феофан Прокопович, Марк Аврелій, Руссо, Ломоносов! Енциклопедії: Церковні книги...
Сковорода дуже багато читав. І не що-небудь, а найпрогресивніших авторів, що будили суспільну свідомість, намагалися відповісти на жагучі питання того часу.
Книги віднаходили в Москві, Ленінграді в музейних обмінних фондах стародруків. У Білій Церкві знайшли унікальну річ – енциклопедію з ботаніки 1659 року видання. А Псалтир XVIII століття, часів Сковороди знайшли аж на Алтаї. Коли оформляли келію Сковороди, його помешкання, їздили у Київ у Флорівський монастир подивитися на справжні келії, порівняти з побутом ченців вісімдесятих років 20 ст.
Робота по оформленню келії підходила до кінця. Вже й тапчанчик у ній з’явимвся, вжей иконка Иллі–пророка зайняла своє місце на покуті, а під спинкою поставили шафу із стародруками. В іншому кутку знайшлося місце для столу – на ньому поклали розкриту книгу - мовляв, тут все нагадує робочу обстановку, а господар вийшов на хвилинку поспілкуватися з природою. Але чогось не доставало. Саме постаті господаря.
Хто б міг її зробити. Серед багатьох імен зупинилися на Ленінградському скульпторові І.М.Хитрову. Але він на той час працював у Ульяновську над завершенням Ленінського меморіалу. Звернулись до нього, але виявилося що замовлень дуже багато.