Мистецькі пошуки Михайла Жука

Настрої невимовного болю, крайньої розпуки на якусь заволоділи Дорою. Як художник психологічної дії М.Жук розвиває колізію далі, прагнучи довести її до кульмінації. Він малює епізод, коли героїня вибігає з кімнати, де їй важко, задушливо, на природу й там починає молитися, неначе замолюючи свої гріхи. Вона переживає миттєвість каяття та очищення, мить віри в можливість змін у власному житті. Знесилена нервовим збудженням, відкриттям драматичних струн своєї душі, гарячковитою молитвою, вона засинає.

Новела “Дора” - це твір з відчутною ліричного колізією. Основне в ньому - зображення миттєвої психологічної мікродрами, що сталася у душі героїні. Новелістичний характер твору посилюється його фіналом. Спалах сповіді, покаяння є лише миттю, фотографією зболілої душі, у якій (в душі) все залишається незмінним. Прозаїк зображує, як приходить коханець Дори, забирає її та всі сльози-сподівання молодої жінки залишаються в минулому. Життя Дори продовжується так само, яким воно було і до цього.

Гостре відчуття дисгармонійності сьогодення, оточуючої дійсності, дисгармоній у людській свідомості, психологічному світі - ось що об’єднує поезію і прозу М.Жука, становить одну з атрибутивних рис його літературної творчості.

Непросто виділити, якій художній галузі - поезії чи прозі - Михайло Жук надавав більшої ваги. Загалом він рівноталановито переймався кожною з них. Так, вагомим внеском М.Жука до царини поетичного слова є створення, як зазначається в “Українській літературній енциклопедії”, першого українського вінка сонетів, який було написано 1918 року ( 4 , 212).

Симфонізм літературних інтересів М.Жука посилюється ще й тим, що він створив низку п’єс, серед яких виділяються “Легенда” та “Плебейка”, часто виступав з мистецтвознавчими статтями. Значну увагу він приділяв написанню творів для дітей, які ж сам й ілюстрував. Це збірки казок і оповідань “Ох” (1908), “Казки” (1920), “Дрімайлики” (1923), “Прийшла зима” (1927), “Годинник” (1928) та ін. Містить його письменницький доробок і спогади про М.Коцюбинського, І.Франка. Працював він також як перекладач і здійснив переклад драми О.Блока “Троянда і Хрест”, п’єс О.Уайльда.

1925 року Михайло Жук переїжджає до Одеси, де у художньому інституті керує відділом літографії на графічному факультеті. У 20-ті роки він стає живим маляром-класиком, визнаним митцем. Його роботи активно експонуються в Україні, а також у Кракові та Відні.

У цей час М.Жук приятелює з відомим херсонським художником Георгієм Курнаковим, приїздить до Херсона. 1930 року в Херсоні було утворено філію Асоціації художників Червоної України. На першу її виставку Михайло Жук привіз кілька власних творів, серед них була й широковідома робота “Голова Н.” ( 6 , 4).

Після реорганізації Одеського художнього інституту в художнє училище Михайло Жук “керує керамічним відділенням художнього училища і викладає керамічну композицію” ( 1 , 192). Багато сил на цьому етапі духовного розвою митець віддає педагогічній діяльності, виховуючи у студентів почуття художньої краси та довершеності.

У повоєнний час М.Жук продовжує викладати в Одеському художньому училищі й керувати керамічним відділенням.

Михайло Жук був скромною людиною і з підкресленою скромністю ставився до себе, до свого мистецького розвитку й таланту. Він не просто жив мистецтвом - у його свідомості існував культ мистецтва. Саме воно - мистецтво - стало сонцем його творчого буття. Розмірковуючи у зрілому віці над пройденим шляхом, М.Жук скромно говорив про себе: “Я тільки хлопчик з лозиною, що й досі дивиться на “чудо” мистецтва. Я певний, що й далі буду так само дивитися” ( 6 , 4).

Художник (у найширшому і найточнішому сенсі цього слова) М.Жук помер на 81-му році життя, 8 червня 1964 року в Одесі.Творчість Михайла Жука – багатовимірне й поліфонічне явище в образно-естетичній дійсності ХХ століття. Його мистецька універсальність свідчила про реальну безмежність людських можливостей і неосяжну потенційність української художньої свідомості. Його творча діяльність не тільки перебувала у витоків, не тільки закладала основи, виформовувала творчі передумови для національного літературно-художнього Ренесансу 20-х років, а й стала складовою часткою цього Ренесансу. Власною постаттю М.Жук духовно пов’язав художню культуру кінця ХIХ століття з художніми традиціями другої половини століття ХХ. Він був особистістю, що крокує крізь час.

Література