Мистецькі пошуки Михайла Жука
1917 року за значні мистецькі здобутки Михайлу Жуку присвоєно звання професора живопису. Йому було тридцять чотири роки.
З чернігівським періодом пов’язані не лише малярська активність М.Жука, але й новий етап у його літературній творчості. Протягом 1905 - 1906 років він активно пише прозові й поетичні твори. У цьому його підтримує М.Коцюбинський, який виступав першим рецензентом його літературних творів, сприяв у їх публікації.
Завдяки зусиллям та ініціативі М.Коцюбинського становлення М.Жука як письменника тісно пов’язано з провідним часописом кінця ХIХ - початку ХХ століть “Літературно-науковим вісником” (“ЛНВ”) - “найавторитетнішим всеукраїнським періодичним виданням європейського типу, що відіграло винятково важливу роль у розвитку національного письменства, естетичної думки, мистецтва загалом.., піднесенні української літератури на європейський рівень” ( 5 , 424 - 425).
Першим друкованим твором М.Жука стало оповідання “Мені казали: “Ще молодий!”, яке було видруковано 1906 року в десятій книжці “Літературно-наукового вісника” ( 4 , 212). У цьому часописі з’явилася ще низка творів М.Жука - поезій та прози. Доречно відзначити, що маляр і письменник друкувався в оточенні тодішніх літературних “світил”. Так, у “ЛНВ” за 1907 рік (книжка 7) разом із творами В.Винниченка, М.Грушевського, І.Франка, С.Черкасенка, П.Капельгородського було видруковано психологічну новелу М.Жука “Дора”. У “ЛНВ” за 1908 рік (книжка 10) поезія М.Жука “Захмарилось небо...” з’явилася поруч із творами М.Грушевського, М.Чернявського, М.Вороного, С.Черкасенка.
Письменницька активність Михайла Жука припала на першу третину ХХ століття, коли було написано основну частину його художніх творів. Продовжуючи традиції розмаїття малярських інтересів, він працював й у різних літературних жанрах - ліричної поезії, настроєвого прозового малюнку, новели, критичної статті тощо. Інколи в літературному виданні М.Жук виступав не тільки як поет, прозаїк і критик, але і як художник. Так, у часописі “Музагет” вміщено виконані ним портрети П.Тичини, Ю.Меженка, Д.Загула ( 5 , 482). Він друкувався у таких виданнях, як часописи “Молода Україна”, “Дзвін”, “Шлях”, “Шквал”.
1912 року сталася важлива подія у письменницькому житті Михайла Жука - у Чернігові вийшла друком збірка його віршів “Співи землі”, що стала важливою подією в його поетичному розвитку. До збірки виявила інтерес Леся Українка й висловила щодо неї цікаві спостереження, наголосивши на тому, що поетові варто більшої ваги надавати художній довершеності творів.
У поезії М.Жук чимало уваги приділяв образам природи. Її він сприймає насамперед як маляр, художник. У його поетичному баченні природи домінує суб’єктивний погляд - підкреслено асоціативне, образно-індивідуальне, гіперметафоричне сприйняття природних форм, виявів. М.Жук живописує природу поліфонічним словом - густими кольорами, рельєфною інтонаційною палітрою, виразною композицією почуттів. Він немов би грає на інструменті, що народжує словесні образи й звуки-фарби.
У цьому плані показовим є вірш “Захмарилось небо...” Це досить розлогий твір, що складається з восьми строф, і цікавий своїм композиційним, мелодійним та образним колоритом. Починається він насиченими лініями почуттів та гамою концентрованих кольорів.
Захмарилось небо...
Мов дим від пожежі - закутав простори блакитні.
Ворони кружляють...
Високо, далеко... мов цятки дрібні, непомітні.
А хмари все пнуться...
Здається, конають якісь невідомі потвори...
Як тісно сплелися!