Мистецькі пошуки Михайла Жука
Це суттєво вплинуло на моральний стан сім’ї Жуків, для родини “політично неблагонадійного” наступили нові часи, і, щоб продовжити навчання, Михайло Жук виїжджає за межі Росії, у Польщу, де 1900 року його зараховують до Краківської Академії красних мистецтв.
Незважаючи на складний духовно-психологічний стан, у якому перебував М.Жук (він дуже любив батька й те, що сталося з ним, завдало Михайлові чимало болю), краківський період для нього виявився творчо плідним і багатогранним.
У Кракові він продовжує оволодівати малярськими дисциплінами - живописом, графікою, літографією, розпочинає активну діяльність як художник і тісно співпрацює з варшавським видавництвом “Химера” та київським видавництвом Гирича, знайомиться з сучасною поезією, прозою, виявляє інтерес до модерну, удосконалюється в літературних жанрах.
Основне кредо Михайла Жука знайшло своє формулювання у гаслі - постійно працювати. Він завжди був сповненим творчих задумів і неухильно їх втілював.
Під час студентських канікул М.Жук приїздив до Києва, де виконував різноманітні малярські роботи. Так, перебуваючи на вакаціях у Києві 1903 року, він написав портрет І.Нечуй-Левицького, що стало поштовхом до створення ним галереї портретів визначних діячів українського мистецтва.
Навчання на факультеті монументально-декоративного живопису Краківської Академії красних мистецтв Михайло Жук завершив весною 1904 року. Його малярський талант і успіхи були відзначені двома срібними медалями. Разом з ними він одержав і “гроші на закордонну подорож: перед ним розкривається можливість відвідати кращі музеї Італії, Франції, Німеччини” ( 1 , 189). Це становило мрію будь-якого художника - здійснити творчу мандрівку найпрестижнішими галереями Західної Європи. Відкривалися нові життєві й творчі перспективи.
Михайло Жук приймає інше рішення: на виділені для подорожі кошти добитися звільнення батька та його повернення в Україну. Це вдалося зробити, й Івану Жуку було дозволено жити у Чернігові під наглядом поліції. Туди ж, до Чернігова - північної оази української художньої культури, - 1905 року переїжджає і Михайло, сім’я знову збирається разом.
Талановитий митець одразу ж став помітною постаттю в Чернігові. Він пише нові малярські роботи, виявляє інтерес до діяльності “Просвіти”, до художнього та інтелектуального розвою міста, починає викладати малювання у приватній жіночій гімназії та духовній семінарії, у якій “серед його учнів був П.Тичина, на формування естетичних поглядів якого Жук справив глибокий вплив” ( 4 , 212).
Особливу “нішу” в чернігівському житті Михайла Жука посіло знайомство з Михайлом Коцюбинським, що швидко перейшло у тісні, стосунки, у щоденну взаємопотребу, в дружбу митців - молодого таланта-маляра й письменника-класика. Донька прозаїка, Ірина Коцюбинська, пізніше розповідала: “... Не було того дня, щоб Михайло не приходив до нас або ми до них... А влітку він майже щодня виносив з нашого садка букети квітів і малював їх на величезних полотнах” ( 1 , 190).
М.Жук часто писав портрети М.Коцюбинського, його дітей, фотографував родину Коцюбинських. Так, йому належить авторство таких відомих фотографій, як “Сім’я Коцюбинських у вітальні”, “Ірина з батьком у садку”, “М.М.Коцюбинський у фесці”, “М.М.Коцюбинський зі студентами”. Малював художник і палітурки до книжок письменника, серед яких була й “Тіні забутих предків”.
На початку ХХ століття Михайло Жук наполегливо розвивається як художник. Він часто працює олією, аквареллю, пастеллю. Його малярські роботи - портрети, пейзажі, декоративні панно - неодноразово виставляються, одержують прихильну оцінку в українській пресі. Перевагу митець віддає портретному жанру, портрети він виконує у техніці живопису й графіки.Значним досягненням М.Жука є створення з натури понад двадцяти портретів визначних діячів української культури кінця ХIХ - перших десятиліть ХХ століття. Серед них - портретні зображення І.Нечуя-Левицького, І.Франка, М.Лисенка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, М.Вороного, В.Винниченка, Б.Лепкого, М.Філянського, П.Тичини, В.Блакитного, В.Чумака, М.Хвильового, В.Сосюри, М.Зерова, В.Поліщука, М.Бажана, Н.Ужвій та ін. Він також виконав близько тридцяти портретів-плакатів класичних українських письменників.