Виникнення та характерні риси Єгипетської Держави

Древній Єгипет, як держава веде свою історію з часу зародження класового суспільства (IV тис. до н.е.) до падіння й приєднання його до Перської держави (VI тис. до н.е.). Його історія розвитку ділиться на такі періоди:

1.Раннє царство (3000 – 2800 рр. до н.е.) - виникнення мінової торгівлі,

утворення єдиної держави з обмеженою владою фараона, формування

державного апарату, грабіжницькі походи в Нубію, царське й общинне

землеволодіння, період царювання трьох єгипетських династій

фараонів.

2.Древнє царство ( 2800 – 2250 рр. до н.е.) розквіт культури і державності Древнього Єгипту, поява приватних землеволодінь рабовласників і храмів, укріплення влади фараона, поява постійного війська.

Період ІІІ – VI династій.

3.І розпад ( 2250 – 2050 рр. до н.е.) посилення номової знаті, виступ її проти центру влади, розпад єдиної держави.

4.Середнє царство (2050 – 1700 рр. до н.е.) зародження централізації, до якої прагнули заможні селяни, які хотіли обробляти поля без суспільних іригаційних систем. Царювання ХІ – ХІІ династій.

5.ІІ розпад ( 1700 – 1580 рр. н.е.) послаблення Єгипту, через народні повстання.6.Нове царство (1580 – 1070 рр. до н.е.), внаслідок боротьби з гіксонами посилюється військова міць, строго централізований апарат влади, успішні завойовницькі війни, ріст чисельності рабів, розквіт цивілізації, приєднання Сирії та Палестини, успішні походи в Азію, створення Єгипетської імперії.

Царювання XVIII-XX династій єгипетських фараонів.

7.Пізнє царство ( 1070 – 332 рр. до н.е.), посилення експлуатації, підвищення податків призводить до повстання рабів, яке підтримали наймачі-іноземці. Послаблення центральної влади тягне за собою повстання за повстанням. Єгипет попадає під владу іноземних династій, тобто під залежність від Перської імперії (525р. до н.е. )

8.Греко-римський період (322р до н.е. - 395р до н.е.), в IV тис. до н.е. Єгипет захоплюють війська Олександра Македонського, в І тис. до н.е. він стає провінцією Риму, а в 395р н.е. - провінцією Візантії.

“Раннє царство - характеризується розвитком іригаційного

землеволодіння, освоєння гончарного круга, розширення мінової торгівлі”.

Для цього періоду характерна безмежна влада фараона, формується державний апарат, царське і общинне землеволодіння, виділяються адміністративні округи - номи на чолі з номархами. Організовуються розбійницькі походи в Нубілію проти лівійців і бедуїнів, де знаходились мідні рудники.

Древнє царство. “Столицею держави стало місто Тініс, розташоване у верхньому Єгипті. Тут була резиденція фараонів перших двох династій, які правили протягом 400 років (18 фараонів). При третій династії столицю країни перенесли у місто Мемфіс; ближче до дельти Нілу”.

Під час правління фараонів третьої і четвертої династії настає період найвищого піднесення Древнього царства, який характеризується строгою централізацією, бюрократичною монархією з необмеженою владою фараона, зміцненням воєнної могутності й численними завойовницькими походами за здобиччю та рабами. Фараони воювали в Лівії, Ефіопії, Азії, на суші і на морі, спустошуючи сусідні країни, привозячи в Єгипет десятки тисяч рабів, сотні тисяч голів худоби. Внаслідок цього виділяється, багатіє, зміцнюється духовна і світська знать. Виникають величезні маєтки - царські, храмові, вельмож, у яких працюють тисячі рабів і єгипетська біднота.