Страхування в Україні

Саме комбіноване страхування життя (так зване «змішане стра¬хування життя») завжди користувалося великою популярністю се¬ред населення в нашій країні і було найпоширенішим видом страху¬вання за радянських часів. Адже во-но забезпечувало, з одного боку, страховий захист життя і здоров'я на будь-який випадок, а з іншого — накопичення коштів за період дії договору з обов'язковою виплатою повної страхової суми страхувальникові (застрахованому) або його спадкоємцям.

Договори страхування життя — довгострокові договори. За ви¬могами Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю вони мають укладатися на строк не менш як три роки. Але податкове за¬конодавство України відносить до страхування життя (щодо надання податкових пільг) лише ті договори, які укла-даються на строк не менш як 10 років. Виняток (він буде чинним до 2003 року) станов¬лять договори зі страхування життя громадян віком після 50 років. Такі договори відносяться до страхування життя за умови терміну їх дії від п'яти років.

Підгалузь страхування життя об'єднує в собі всі види страху¬вання, які відповідають розглянутим щойно вимогам законодавства до обсягу страхової відповідальності і терміну дії. Хоча не обов'яз¬ково в конкретному виді страху-вання має йтися саме про страхування життя. До цієї підгалузі входить, на-приклад, страхування пенсій, об¬сяг відповідальності за яким не передбачає вип-лати на випадок смерті, але за іншими ознаками це страхування належить саме до підгалузі страхування життя.

Різноманітність видів страхування в межах цієї підгалузі пов'язана з кон-кретним страховим інтересом страхувальника при укладанні до¬говору. Так, інтерес страхувальника щодо забезпечення свого рівня доходів при виході на пенсію передбачає укладання договору страху¬вання «на дожиття» до пенсійного віку з виплатою йому страховиком щомісячних або щорічних сум у вигляді до-даткової пенсії. Інтерес страхувальника — забезпечити майнові інтереси членів власної роди¬ни на випадок своєї смерті — сприяє укладанню договорів довічного страхування, що передбачають страхові виплати на користь родини у вигляді до-помоги на поховання. Поширені й договори страхування життя не самих страху-вальників, а третіх осіб, які в цих договорах на¬зиваються застрахованими особа-ми, наприклад дітей (змішане стра¬хування дітей, страхування до вступу в шлюб).

На відміну від страхування від нещасних випадків і медичного страхуван-ня при укладанні договорів страхування життя (за винятком пенсійного стра-хування) страхувальниками можуть бути виключ¬но фізичні особи. Страхування життя має також і ту особливість, що всі види страхування, які входять до цієї підгалузі, провадяться тільки в добровільній формі.

Найдавнішою і^адиційно розвиненою галуззю страхування є май¬нове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, за-подіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення ма-теріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником гро¬шових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових ви-падків, обумовлених договором страхування.

Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової су¬ми за до-говорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодо¬вуються в повному обсязі.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечен¬ня, пе-редбаченої конкретним договором страхування. У майновому стра¬хуванні вико-ристовують три системи страхового забезпечення: пропор¬ційну, систему першо-го ризику і граничну (граничного відшкодування).

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій са¬мій про-порції щодо реального збитку, в якій страхова сума за догово¬ром перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завда-них застрахованому майну, але в межах страхової суми за дого¬вором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його в певній пропорції, то в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевищує страхову суму, страховик про-сто нехтує. Зазна¬чений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «пер-шого», який підлягає відшкодуванню і від якого походить назва цієї системи).