Страхування в Україні

Спираючись на свій багатовіковий досвід, людство вживає дедалі ефек-тивніших заходів із протистояння стихійним явищам. Підвищують¬ся вимоги до будівництва об'єктів, застосовуються щоразу досконаліші інженерні конструкції, вогнетривкі та інші новітні ізоляційні матеріа¬ли, споруджуються греблі, пильна увага приділяється безпеці експлуа¬тації транспортних засобів тощо.

Проте концентрація виробництва та ускладнення його технологій, одер-жання й застосування нових хімічних речовин, енергетичних ре¬сурсів, швидкісних і багатотоннажних транспортних засобів, зростан¬ня криміногенних явищ призводять до появи безлічі нових ризиків. На долю України випала найбільша з відомих у світі техногенних ката¬строф — аварія на Чорнобильській атомній електростанції, що завдала шкоди обсягом понад 140 млрд доларів. Як-що така аварія є, на щастя, винятком, то пожежі на виробничих, комунальних і житлових об'єк¬тах, травми на транспорті і в побуті, забруднення навколишнього се¬редовища та інші локальні події трапляються в країні практично щодня.

Великі ризики зумовлюються також новими хворобами (наприк¬лад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на ви¬робництві і в побуті. Не можна також не брати до уваги ризиків для юридичних і фізичних осіб, котрі породжуються зростанням злочин¬ності, поширенням наркоманії та алкоголізму.

Отже, сумарний вплив ризиків досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення їх негативного впливу на життя людей.

За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підпри¬ємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує на¬гальна потреба попе-редження і відшкодування збитків, завданих сти¬хійним лихом та нещасними ви-падками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складають¬ся в суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист».Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками: випадковіс¬тю ризи-ку; незвичайністю заподіяної шкоди; можливістю вираження шкоди в нату-ральній або грошовій формі; необхідністю попереджен¬ня, подолання наслідків події і відшкодування завданих нею збитків. Сутність страхового захисту поля-гає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов 'язаних з ними втрат,

Для того щоб система заходів з попередження, подолання і від¬шкодування втрат була реально можливою, необхідно частину валово¬го продукту спрямову-вати на створення страхового фонду суспільства.

Зауважимо, що сукупний фонд страхового захисту не має зведе¬ного пла-нового чи звітного оформлення, котре характеризувало б йо¬го величину. Не існує й спеціального органу управління цим фондом.

До фонду страхового захисту належать централізовані нату¬ральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у час¬тині, іцо використо-вується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими подіями, — самострахування), а також фонди, створювані методом страху-вання. У межах цих форм страхо¬вого захисту може існувати багато видів фондів цільового призначення.

Розмір і структура фондів, що використовуються з метою страхо¬вого за-хисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинни¬ків. Насамперед це теоретичні концепції формування фонду; стан роз¬витку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населен¬ня, міжнародні відносини тощо.

Відомо, що в країнах соціалістичної орієнтації існувала практика, сутність якої стосовно страхового фонду полягала у віднесенні витрат на страхування за рахунок прибутку, що залишався в розпорядженні підприємств. У країнах капіталістичного світу перемогли погляди, згі¬дно з якими джерелом поповнення страхового фонду є витрати вироб¬ництва. Розмір страхового фонду тут розгля-дається як сума витрат, що їх бере на себе суспільство, компенсуючи шкоду, за-подіяну страхови¬ми ризиками.

За часів Радянської влади власність на засоби виробництва, землю, її ро-довища, переважний обсяг готової продукції і фінансових ресурсів була держав-ною. Тому в разі стихійного лиха або іншого серйозного надзвичайного випадку збитки, яких зазнали підприємства, відшкодо¬вувались переважно із загально-державних коштів. Для цього створю¬вались резервні фонди при урядах СРСР та кожної республіки, які входили відповідно до союзного і республіканського бюджетів. У дея¬ких республіках ці кошти використовувалися насамперед у бо-ротьбі з наслідками землетрусів у високосейсмічних регіонах — Туркменії, Уз-бекистані, Вірменії, Молдавії та інших.