Страхування в Україні
Отже, оскільки у плановій централізованій економіці переважала держав-на форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсунули стра-хування на другий план.
Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страхо¬вого за-хисту, принципово змінюються в період поступового переходу до економіки ринкового типу. Адже процес роздержавлення власності вимагає відповідних змін і в її страховому захисті. Вони мають спря¬мовуватися на дедалі частіше прийняття рішень про страховий захист на рівні підприємства, розширення меж самофінансування.
На підприємствах доцільно мати фонд ризику. Чинне законодавст¬во доз-воляє доводити його розмір до 25% від суми статутного фонду. Важливо, щоб кошти фонду постійно перебували в ліквідній формі.
Тепер значно меншою мірою, ніж у минулі часи, використовують¬ся цен-тралізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або пош-кодженого стихією чи іншим лихом. Тут познача¬ються і тимчасові фінансові труднощі держави. За значного дефіциту бюджету неможливо передбачити в ньому серйозні резерви.
Значно ослабла роль у страховому захисті і -позичкового фонду. Він пере-став бути єдиним державним фондом. Перебудова банківської справи на ко-мерційних засадах зумовила появу сотень відносно авто¬номних позичкових фондів. На 1 січня 1998 року в Україні було 228 комерційних банків. Кожний із них володіє самостійними ресурсами. Банки здебільшого не в змозі і не мають економічного інтересу нада¬вати тривалі (на кілька років) та ще й на безвідсоткових засадах від¬строчки повернення позик. Не можуть розраховувати підприємства і на фінансову підтримку галузевих міністерств і відомств. Резервні фо¬нди при цих органах ліквідовано.
Негативно позначилась на організації самострахування суб'єктів господа-рювання жорстка податкова політика. Переважна частина під¬приємств позбав-лена через це можливості мати у своєму розпоряд¬женні необхідні грошові ре-зервні фонди.
Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок пе¬релічених щойно джерел дуже обмежені. Це означає, що більше нава¬нтаження має надалі припадати на фонди, створювані методом страху¬вання. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціаль¬ного захисту громадян (охо-рона здоров'я, пенсійне забезпечення, час¬тково освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою.Необхідність страхування випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більше складного виробничого техноло¬гічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, по¬грабування тощо.
Ще більший страховий інтерес мають фізичні (а нерідко і юридич¬ні) особи в організації захисту на випадок втрати свого (або своїх пра¬цівників) життя чи здоров'я. Це гарантує отримання певних доходів у разі втрати годувальника, при тривалій або постійній втраті працезда¬тності застрахованого, а також у разі на-стання інших, спеціально обу¬мовлених подій. Очевидно, що страхові виплати не повинні перевищу¬вати реально втрачених доходів страхувальника і його витрат на ліку¬вання, аби не стимулювати завищення необхідних термінів лікування.
У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша ко-мерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Ідеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням і наслідків інвести¬ційної діяльності.
Страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридич¬них осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню нале¬жить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає можли-вою тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10 % стра¬хового поля, регулююча роль цього економічного важеля ще мало по¬мітна, на відміну, наприклад, від Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства й громадяни. Важко уявити підприємця, який ризикнув би зайнятись тим чи іншим бізнесом, зігнорувавши страхування. Такі дії суперечили б здоровому еко-номічному глузду.