Страхування в Україні
Страхувальником може бути як фізична, так і юридична особа (наприклад, підприємство, яке страхує своїх працівників), а застрахо¬ваним — лише фізична особа. Якщо особа укладає договір страхуван¬ня власного життя і здоров'я, то во-на одночасно є страхувальником і застрахованим. При укладанні договору стра-хування життя і здоров'я іншої особи (наприклад, дитини) застрахованою буде саме ця особа, а страхувальником — особа, що уклала договір і сплачує внески. Стра¬хування від нещасних випадків в Україні провадиться як у добровіль¬ній, так і в обов'язковій формі.
Конкретними видами страхування в цій підгалузі є, наприклад, ін¬дивідуальне страхування від нещасних випадків, колективне страху¬вання працівників за рахунок коштів підприємств і організацій, стра¬хування туристів, пасажирів, дітей, окремих категорій працівників, чия робота пов'язана з особли-вою небезпекою для життя і здоров'я, та інші такі види. Вони мають дуже багато спільних рис, і тому законо¬давством України передбачається можливість здійснення страховиком усіх цих видів страхування за однією ліцензією, а саме: ліцензією на право здійснення страхування від нещасних випадків.
Друга підгалузь особистого страхування — медичне страхування. Воно виникло і почало розвиватися в нашій країні порівняно недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потре-би в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога нада-валася на безоплатній основі. З пере¬ходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість ква¬ліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медич¬ного страхування, що сприяло його розвитку.
Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, так і корот-кострокових видів страхування. До довгострокових видів на¬лежить, наприклад, безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте «довгостроковість» цього виду не дає підстав віднести його до підга¬лузі страхування життя, оскільки він не передбачає по-вернення страхувальникові внесених ним коштів по закінченні строку дії до¬говору страхування (тобто при «дожитті», що є характерною озна¬кою договорів страхування життя). Так само не можна віднести до підгалузі страхування від нещасних випадків короткострокові види медичного страхування (наприклад, страхування здоров'я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон, страхування на період вагітності та пологів тощо), бо в них відсутній принциповий момент, характерний для всіх видів страхування від нещасних випадків, а саме: нещасний випадок, який характеризуєть¬ся рап-товістю.
Ще одна особливість медичного страхування — це те, що страхова випла-та може здійснюватися страховиком двома способами: по-перше, безпосередньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у вигляді оплати медичній ус¬танові вартості лікування застрахованого (включаючи плату за перебу¬вання в стаціонарі, фізіотерапевтичні процедури, консультації провідних фахівців, витрати на придбання ліків і т. ін.).
Тобто зрозуміло, що медичне страхування — специфічна само¬стійна підгалузь особистого страхування, яка має свої характерні осо¬бливості і об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і необхідністю лі¬кування.Так само, як і в разі страхування від нещасних випадків, страху¬вальниками тут можуть бути і фізичні і юридичні особи; страхуваль¬ник і застрахований мо-жуть являти собою одну й ту саму або дві різні особи.
Медичне страхування може провадитися як у добровільній, так і в обов'язковій формі. До переліку видів обов'язкового страхування, на¬веденого в Законі України «Про страхування», належить і медичне страхування.
Третя підгалузь особистого страхування — страхування життя. Обсяг відповідальності за договорами страхування життя, згідно з чинним законодав-ством України, передбачає одноразову або розстро¬чену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій: а) до¬життя застрахованого до закінчення строку дії договору страхуван¬ня; б) смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою); в) досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант «дожиття»).
Як видно із переліку страхових подій, страхові виплати за ними мають становити повну страхову суму. Часткових виплат страхової суми (як у страху-ванні від нещасних випадків і медичному страху¬ванні) договори страхування життя у своєму класичному, «чистому» вигляді не передбачають. Але насправді в нашій країні і за кордоном поширена практика поєднання в одному страховому полісі двох ви¬дів страхового покриття: характерного для договорів страхування життя і характерного для договорів страхування від нещасних випа¬дків. Отже, до обсягу відповідальності за довгостроковими догово¬рами страхування життя, окрім дожиття і смерті, включається також втрата застрахованим працез-датності внаслідок нещасного випадку (травмування, гострого отруєння тощо). Такий комбінова¬ний поліс зі страхування життя передбачає окрім виплат повної страхової суми за фактом дожиття або смерті виплату частки страхо¬вої суми за фактом тимчасової або постійної втрати працездатності.