Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим

Посилаю тобі ще 200 крб. на “Словарь”, бажаю тобі довести його до кінця. Може, ще потребується на яке добре діло грошей, то пиши, буду радий запомогти, скільки можу. От добре було б, коли б розрішили Устав Квиткинского общества любит. малорос. словесности, все таки наше діло хоч потроху двигалось вперед.– Жалко бідолаху Вол. Александрова, що помер; чоловік все-таки працював, скілько мога і не забував своєї Країни. Який то его син Валентин вийде чоловік, чи піде по сліду батька.До тебе моя просьба он яка: торік часопись “Зоря” не діслала міні Словаря лист– стр.5-21; скільки я не писав Администрации, щоб прислали той лист, так не тільки не прислала і нічого не пише. Потім не прислала №21 –“Зорі”, а також Словаря лист– стр.301-316, і премії – патрет Шевченка.– Чи не можна тобі написати редакції “Зорі”, щоб вона міні вислала оте все; коли не можна без грошей, то я согласен заплатить за те все, що буде коштувать.– Пиши, що є новенького. У Львові вийшли твориШевченка у 2 томи; не знаєш, чи можна їх виписати.– Будь здоров, кланяйся своєму посемейству, та не забувай мене.

Твій В.Гегело.

Адрес той же: в книжний магазин Шафермана

19 февраля 1894 р.

Лист №3.

Друже Михайло.

Не знаю, що й думати про тебе: чи ти розсердився на мене, чи хто тебе знає, що з тобою зробилось.Торік я писав тобі два рази і послав листа “заказным”, значить, дійшли до тебе, а ти нічогісінько мені не написав й досі. А може справді до тебе не дійшли ті листи.

Так оце я посилаю лист через знакомого купця Эля, котрий щороку їздить в Одесу за товарами. Якщо ласка твоя, то через его, Эля, і напиши міні про все: як ти живеш, що поробляєш; де основався Понятовський? Мені казав один земляк, земський начальник, що умер Феоктистов, цензор малорус. літ-ри, котрий більш усего забороняв печатать малоруські твори. Може, тепер чи не получшає.

А як не обізвеся до мене, то я буду знать, що ти не хочеш зо мною знатись.

Прихильний до тебе В.Гегело.

В Маю 5 дня 95 р.

Лист №4.

17 ноября 1895 р. Алупка.

Мій друже Михайло!

Що ж ти досі не обзиваєшся, як обіцяв. Я тобі написав лист і одіслав книжку, котру ти просив прислать, ще в Августі м-ці.Тепер я проживаю в Алупці з Ноября м-ця і думаю пробути в Криму зіму і весну до іюня місяця. Нерви так розболілись, що прийшлося тікати сюди, чи не полегшає трохи; торішню зіму я мучився, бо зіма була мокра; морозів мало було. – Їхавши з Севастополя, хотів було завернути до Понятовського в Балаклаву, так не пришлось, бо я не один їхав. Як то він там поживає. Ти писав міні, що він живе в Балаклаві – чи в самій Балаклаві, чи в пансіонаті Скирмута, чи може біля Балаклави в селі Камара.

Напиши швидше про все: як то робиться в Галичині і у нас, чи не чути чого за розрішеніє впускати в Росію часописи Галицькі. Міні казали в Ек-ві, що з Петербурга потребували од почтової контори написати – хто получає “Зорю” в закритих конвертах; що воно за знак? Стало бить, немає надії, що дозволять в Росії получать Галицькі часописи і інше. Та напиши, що твориться в Галіції, як пишуть в наших часописах – “Новому Времени”, – “Варшавському Дневнику”,– будто-би партії Русинські гризуться між собою, а ляхи і раді цему; і зробили так, що ні один Русин не попав в депутати. А що воно таке “Романчук” – єднається з Ляхами і неначе з Русинами хоче жити в ладу – бо і сам Русин, – а одначе Ляхи підводять его добре. Ну, та й ляхи хороші Люде: в Росії бьютця з руськими, щоб їм дали свободу, а в Галиції душать Русин, а ще хвастаютця, що вони цивилизований народ, а Руські –“варвари”. Прощай, будь здоров, та пиши швидче, я якщо можна чаще, бо тут між татарвою, німцями і греками скучно.– Твій В.Гегело.