Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим

Василь Петрович Гегело походив з родини природжених дворян Катеринославської губернії. Його предки належали до козацького стану Гетьманщини. В поіменному реєстрі козаків Полтавського полку 1732 р. в Переволочанській сотні знаходимо запис: “Козаки можние промислом купеческим знатним бавячиеся: Яков Менков, Кирило Щербаха, Василь Гегела, Данило Сусла, Иван Деркач, Иван Матвеенко” [9]. В середині 60-х років XVIII ст. дві сотні Миргородського і 13 сотень Полтавського полків Гетьманщини були приєднані до Катерининської провінції, вони ввійшли до складу Донецького та Дніпровського пікінерських полків.

Отже, землеволодіння родини Гегел (Переволочанська сотня) опинилося в складі Дніпровського пікінерського полку. Очевидно, ця родина була досить численна. Дослідник історії катеринославського дворянства Д.Г.Каюк в своїй дисертації, спираючись на архівні джерела, наводить такі відомості. У 1763 р. Кам’янський сотник Андрій Гегело уклав підряд на постачання вівса на суму в 2833 крб. 5 коп. і виконав його. В 60-х рр. XVIII ст. в районі шанця Мишурин Ріг під слободу в 24 двори отримав 720 десятин землі ротмістр Гегело. Там же і стільки ж землі належало його дружині. Д.Каюк говорить, що в подальшому зустрічаються чисельні капітани, кадети, порученці Гегело, яким належали села Гегеловка, Рядове, Миколаївка, Лозоватка. На 1805 р. в Катеринославському повіті поручникові Гегело належало село Миколаївка з 2689 дес. придатної та 100 дес. непридатної землі, на якій мешкали 57 селян; поручниці Гегело належало с.Гегеловка з більш ніж 1.140 дес. землі та 99 селянами; капітанові Гегело – с.Рядове з 720 десятинами придатної, 20 дес. непридатної землі та 9 селянами [10]. Тобто, представники роду Гегел отримували землі і села у власність, переважно, в Новомосковському та Катеринославському повітах. Батько Василя – титулярний радник Петро Іванович Гегело також мав землевласність у Новомосковському повіті, очевидно, вона була значною, оскільки після його смерті Василь успадкуваввід нього 600 дес. (див. лист №1). За обліком земель Новомосковського повіту 1907 р. В.П.Гегело мав у Очеретуватській волості поблизу Новомосковська 152 дес. землі.

Час народження В.П.Гегело невідомий, очевидно, рік його народженняприпадає на середину 40-х рр. XIX ст., оскільки він був ровесником М.Ф.Комарова, його однокашником по Катеринославській гімназії (мабуть, так – Г.Ш) та однокурсником по юридичному факультету Харківського університету, який вони закінчили у 1867 р. Після закінчення університету малозаможний Михайло Комаров вступив на службу в Окружний суд м.Острогозька на Воронежчині (тобто, не за місцем народження – в Павлоградському повіті), а син багатого поміщика Василь Гегело повернувся до Катеринослава і вступив на службу також в Окружний суд, де прослужив більше двох десятків років. У 1888 р., отримавши від батька солідну земельну спадщину поблизу Новомосковська, В.П.Гегело незабаром перебрався на постійне проживання в родовий маєток, обгрунтувавши свій переїзд станом здоров’я (“Еду в деревню поправлять здоровье”). Він був обраний дільничним мировим суддею Новомосковського повіту, але з тієї ж причини і там залишив службу і жив на доходи зі свого маєтку, перебуваючи іноді – в Катеринославі, іноді – в своєму маєтку. Неодноразово він обирався повітовим земським гласним. В Постановах повітовихземських зібрань та Звітах Новомосковської повітової земської управи земським зборам неодноразово згадується гласний Василь Петрович Гегело [11].

Часто і тривалий час він відпочивав і лікувавсяв Криму, зокрема, в Алупці, де жила його рідна сестра. Він спілкувався з відомими культурними діячами – О.Я.Кониським, М.М.Коцюбинським, Німцевичем, Д.І.Яворницьким та ін., передплачував різні українські часописи і книги, виступав меценатом деяких видань, був членом рядутовариств.Василя Гегело і Михайла Комарова єднала щира дружба і спільні ідеали. Тільки їх міцною дружбою в юності (про цей період у нас відсутні будь-які відомості) можна пояснитиінтенсивність їх листування і звертання до М.Ф.Комарова, на той час людини дуже відомої і шановної: “Любезный друг, Михаил Федорович”, “Мій любий друже, Михайло Федорович”, “Друже Михайло”, “Мій друже Михайло”, “Любий друже, Михайло”. Тільки друзям можна так писати: “Как же ты поживаешь? Напиши”, “Будь здоров, кланяйся своєму посемейству, та не забувай про мене. Твій В.Гегело”, “Не знаю що й думати про тебе: чи ти розсердився на мене, чи хто тебе знає, що з тобою зробилося”, “Що ж ти досі не обзиваєшся, як обіцяв”. Коли дочка М.Ф.Комарова Віра виходила заміж (за військового лікаря, члена Одеської Громади Є.І.Волянського), то В.П.Гегело був запрошений до Одеси на вінчання і весілля. І хоча він не зміг побувати на цьому весіллі, однак цей факт важливий для характеристики відносин між Комаровим і Гегело.

Вище зазначене дозволяє стверджувати, що збережені (хоч і в копіях) листи є лише частиною листування Гегело з Комаровим. По-перше, між першим листом, датованим 1.05.1888 р. і другим – від 19.02.1894 р. пройшло майже шість років. За умови давніх дружніх відносин це маловірогідно, тим більше, що в першому (із збережених) листі він звертається до друга з проханням порадити, як краще може влаштуватися на Квартирі в Умані його колега по роботі С.П.Голубєв, призначений старшим нотаріусом Уманського Окружного суду. По-друге, вже перші після звертання рядки наступного листа (№2) свідчать, що це не було відновлення листування після тривалої перерви, а було продовження інтенсивного листування. Більше того, лист вказує на те, що не лише спогади студентської юності зв’язували М.Ф.Комарова і В.П.Гегело, а спільна справа, в якій частину матеріальних витрат взяв на себе Василь Гегело. Меценатській акції В.П.Гегело повинне було передувати листування, в якому вияснялися і узгоджувалися фінансові питання. Василь Петрович пише: “Посилаю тобі ще 200 крб. на “Словарь”, бажаю тобі довести його до кінця. Може, ще потребується на яке добре діло грошей, то пиши, буду радий запомогти, скільки зможу”. “Ще 200 крб.” означає, що раніше якісь кошти булиним пожертвувані на виданнязгаданого “Словаря”.