Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим

Мова в листі йде про вже виданий на той часТовариством ім. Т.Шевченка у Львові перший том (А-К) “Словаря російсько-українського”, який зібрали й упорядкували М.Уманець і А.Спілка, тобто, Михайло Комаров (колись працював в Умані і тому взяв такий псевдонім) і Одеська (Адеська) Громада [12].

Відомий політичний діяч, поміщик Херсонської губернії, автор праці “Розмови про сільське господарство” у 5-ти книгах Євген Чикаленко в “Споминах” згадує про роботу Словарної комісії Одеської Громади: “Словарна комісія під головуванням Комара збиралася раз на тиждень і працювала протягом кількох років... Словник той потім вийшов при моїй матеріальній допомозі у Львові в 4-х томах під псевдонімом – М.Уманець і А.Спілка, що означає М.Комар і Одеська Громада. По скінченню праці над словником коло Комаря згуртувалася купка, що працювала над українською бібліографією, але я в тім участі не брав” [13]. Цінність “Словника” була значною. Діяльний член НТШ Володимир Гнатюк в “Історичному нарису ім. Шевченка у Львові”, виданому у 1925 р., говорячи про головніші акції різних секцій Товариства після прийняття нового статуту, зазначає: “1894 р. переняло товариство на себе два нові видавництва: 1. “Часопись Правничу”, яку видавав до того часу д-р К.Левицький. 2. “Руську Бібліотеку Історичну”. Окремо видало товариство об’ємистий “Словар правничий” д-ра Костя Левицького і почало видавати як додаток до “Зорі” “Росийсько-український словар” Уманця і Спілки (закінчений 1899 року)” [14].

Зауважимо, що в “Післямові” до 4-го тому М.Комаров написав: “...Таку ж подяку виявляю і Високоповажним землякам: Є.Чикаленкові, що значними коштами допоміг видати сю працю, і К. Паньківському, під доглядом котрого вона друкувалася” [15].В цій “Післямові” Василь Гегело не згадується, як і інші жертводавці, названий лише Чикаленко, оскільки він надав значні кошти на видання всіх 4-х томів “Словаря”. Згаданий поруч з Є.ЧикаленкомК.Паньківський був на той час редактором часопису “Зоря”, який видавався у Львові. Зазначимо, що Василь Гегело передплачував галицьку “Зорю”, у якій спершу у вигляді додатків друкувався “Словарь”. Він передплачував (з 1882 р.) також єдиний “українознавчий” часопис, який виходив у Київі, – “Київська старовина”.Взагалі, галицькі справи– політичні і видавничі – були питаннями, що майже постійно порушувалися в листах В.П.Гегело (треба думати, що і в листах-відповідях М.Ф.Комарова, які не збереглися). Адже М.Ф.Комаров тісно співробітничав як літературний критик з галицькими часописами “Зоря”, “Діло”, “Правда”, а також листувався з багатьма діячами культури, що проживали в Галичині, як-то: І.Франком, М.Грушевським, В.Гнатюком, Ц.Білиловським, І.Левицьким. О.Лотоцьким, В.Шухевичем та ін. Так що ситуацію в політичному і культурному житті він знав добре.

За порадою Михайла Комарова Василь Гегело став членом Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові та Благодійного товариства по виданню дешевих книжок для підтримки українців у Петербурзі. У листі до М.Комарова від 10 липня 1899 р. (лист №8) він дякує адресатові за те, що той “прислав “Устав Общества имени Шевченка” і зазивний лист “Благотворительн. Об-ва” та повідомляє, що відіслав їм вступні внески. Вже через рік (15 липня 1900 р.) в листі до друга він зазначає, що є членом обох товариств. Довідавшись із звіту НТШ про обмеженість коштів на видання наукових праць Василь Гегело замість щорічного внеску в розмірі 50 крб. надіслав до НТШ 500 крб. (тобто, в 10 разів більше норми членського внеску) та 20 крб. в фонд Академії наук (їй минулого року він відправив пожертву в обсязі 300 крб.) Згаданий тут фонд Академії наук означає фонд Академічної громади НТШ.

Змістлистів№4 і №10 свідчить, що Василь Гегело був стурбованийпублікацією в газеті “Новое время” (реакційна політична і літературна газета, яка виходила в Санкт-Петербурзі з 1868 по 1917 р.) про становище в Галичині та про контроль поштовою адміністрацією за особами, які отримували галицькі видання. Він просив Михайла Федоровича добре дізнатися про галицькі справи, вияснити можливість пересилки грошей в НТШ, аби вони потрапили за призначенням.

Однією з тем, що зустрічається не в одному листі В.П.Гегело до М.Ф.Комарова, була підготовка до відкриття пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві. Відомо, що ця важлива у суспільно-політичному і культурному житті України подія відбулася у 1903 р., але до неї готувалися досить довго, бо пам’ятник споруджувався на народні пожертви. В листі від 25.06.1896 р. (лист №6) В.Гегело запитує: “А скільки зібрано на пам’ятник Котляревському?”10 червня 1899 р. (лист №8) знову йдеться про пам’ятник: “Коли буде відкрито пам’ятник Котляревському, чи 29 августа? Бо я ще не получив звістки. Якщо з’їдемося у Полтаву, то пораємося: чи не поїдемо після відкриття пам’ятника з Полтави в Харків”. Але відкриття пам’ятника затягувалося. Наступного року (лист №9) Гегело знову запитує більш обізнаного у справі Комарова: “Чи буде в Августі м-ці відкриття пам’ятника Котляревському і чи поїдеш ти в Полтаву?”В наступному (не датованому) листічитаємо: “Знакомий Полтавець казав міні, що откритіє пам’ятника Котляревському буде в 1899 році. Скільки-то грошей зібрали. Торік послав я в Полтаву Городському голові 50 руб.; да теперечки думаю передать через Полтавця 50 руб., а на той рік ще спроможусь, то одішлю; а може поїду на одкритіє пам’ятника восени”. І останній із збережених листів (№11): “Напиши, чи ти приїдеш у Полтаву на відкриття пам’ятника Котляревському, думка і собі поїхати”. Отже, В.П.Гегело причетний до спорудження пам’ятника І.П.Котляревському. І, дуже ймовірно, що він був на відкритті пам’ятника, де зібрався був весь цвіт української культурної громадськості.