Методика організації історико-краєзнавчої екскурсії на фортецю Кодак

Йдуть безкраїм Диким полем

Самойлович путь клене,

Спльовує під ноги болем,

“Нас тут лихо не мине...”

Ледве-ледве прозвучали

Ці пророчії слова,Як загони закричали,

Що взялась вогнем трава.

То хитрющії татари

Ворогу піддали жару.

Випалили степ широкий –

Позапали в коней боки:

Ніде їм трави вщипнуть,

Щоб продовжувати путь.

Людям теж недобре жилось,

І Ґоліцину лишилось,

Видихнути та зітхнути,

І додому повернути.

Під похнюплий княжий ніс

Чемний хтось донос підніс:

Ніби, клятий Самойлович

Так Василю насолив –

Козакам своїм під ноги

Степ широкий запалив.

Князь – зрадів! – залютував

Й гетьмана арештував.