Меркантилізм, його розвиток і поширення (15-18 століття)
Багатство, на думку Дженовезі, це не гроші самі по собі, а прави¬льно організована з їхньою допомогою зовнішня торгівля. Надли¬шок грошей є зайвим. Їх має бути стільки, скільки необхідно для об¬слуговування торгівлі.
Ідеї меркантилізму у тій чи тій формі позначалися на формуванні й розвитку економічної політики Іспанії, Німеччини, Австрії та ін¬ших країн як Західної, так і Східної Європи.
Ідеї меркантилізму в Росії та Україні. Ідеї меркантилізму на¬були розвитку в Росії XVII - XVIII ст. До XVII ст. для них не існувало умов, оскільки тоді в російській державі панувало натуральне господарство, а торгівля залишалася локальною й обмеженою.
З XVII ст. починається новий період російської історії: остаточно ліквідується феодальна роздробленість і завершується процес ство¬рення централізованої держави. Поштовхом до цього стало зростан¬ня суспільного поділу праці та торговельних зв'язків, на основі яких утворився всеросійський ринок. Розвиток торгівлі супроводжувався зростанням торгового капіталу й розширенням сфери його дії, купці ставали лихварями, власниками промислових підприємств - ману¬фактур. Саме в XVII ст. в Росії з'являються перші мануфактури, ви¬никають буржуазні виробничі відносини.
На відміну від країн Західної Європи, де важливу роль у переході до капіталізму відігравала зовнішня торгівля, у Росії остання майже виключно була в руках іноземних купців, тому й мала для розвитку економіки значно менше значення. Росія не мала свого торгового флоту, була відрізана від берегів Балтійського й Чорного морів.
Своєрідність меркантилізму в Росії полягала в тім, що там не бу¬ло чистого монетаризму, його елементи перемішувалися з більш зрілими принципами «торгового балансу». З одного боку, як і на За¬ході, меркантилізм в Росії відображував переважно інтереси купецт¬ва, а з іншого - російський меркантилізм був принципово відмін¬ним від західноєвропейського. Якщо представники останнього джерелом багатства вважали зовнішню торгівлю, то в центрі уваги російських меркантилістів був розвиток продуктивних сил країни.Російські вчені, у працях яких висловлювались деякі ідеї меркан¬тилізму, висували широку програму розвитку мануфактурної про¬мисловості. Вони не ототожнювали багатство з грошима і благород¬ними металами. Хоча російські меркантилісти і вважали необхідним розвиток зовнішньої торгівлі, у центрі їхньої уваги був розвиток віт¬чизняного виробництва, розширення внутрішньої торгівлі.
За своїм змістом російський меркантилізм відрізнявся від захід¬ноєвропейського й тим, що зачіпав ще й аграрне питання. Проблеми колоніалізму в ньому не зайняли того місця, яке вони займали в за¬хідноєвропейському меркантилізмі.
Проте економічну роль держави російські вчені-економісти трак¬тували значно ширше, хоч водночас в Росії досить сильно проявила¬ся дворянська обмеженість практичного меркантилізму.
Ідеологами нової просвітницької течії в Росії були А. Ордін-Нащокін, І. Посошков, А. Кантемір, В. Татіщев.
Уперше ідеї меркантилізму в Росії висловив видатний дипломат 60-х років XVII ст. Афанасій Лаврентійович Ордін-Нащокін (1605 - 1680). Найбільш виразно його економічні погляди відбито У «Псковському Положенні» (1667) і в «Новоторговому Уставі» (1667), автором і редактором яких він був.
Ордін-Нащокін, як і меркантилісти в цілому, захищав інтереси купецтва, а отже велику увагу приділяв питанням торгівлі та її орга¬нізації. Про торгівлю він був високої думки, уважаючи її позитив¬ною й благородною справою. Торгівлю він розглядав не тільки як одне з важливих джерел доходів держави, а й як галузь господарст¬ва, що активно сприяє зростанню народного достатку.
Водночас Ордін-Нащокін розумів, що торгівлю (зокрема зовніш¬ню) в Росії розвинено недостатньо. Причину цього він убачав у бра¬ку капіталу, у засиллі іноземних купців, які проникали на російсь¬кий ринок.
Головним для піднесення продуктивних сил Росії Ордін-Нащокін уважав розвиток промисловості. Росія, наголошував він, повинна розвивати промисловість не тільки і не стільки для продажу товарів за кордон, скільки для задоволення потреб внутрішнього ринку. Для цього Росії необхідні різноманітні галузі промисловості, і передо¬всім залізорудна промисловість, що є основою для розвитку інших галузей народного господарства.