Соціал-реформістські моделі економічного розвитку

Теоретики, які обґрунтовували нову програму соціальних ре¬форм (К. Шіллер, X. Еренберг, Л. Пашке), зазначали, що побудова соціально-ринкового господарства була орієнтована на створення міцної картелізованої економіки - бази для соціального реформу¬вання. Формування «змішаної економіки» має на меті створення та¬кої економіки, яка б поєднувала посилення (під контролем держави) конкуренції на мікрорівні і планування на макрорівні.

У цілому німецька соціал-демократична модель реформування економіки зводиться до побудови ефективної економіки вільної конкуренції за посилення інституціональних функцій держави.

Австрійська модель «змішаної економіки». На відміну від соціал-демократичного руху в Німеччині, який протягом тривалого часу проблему соціального реформування вирішував лише теоре¬тично, соціалістична партія Австрії, що відразу після війни стала при владі, отримала можливість апробації на практиці моделі «змі¬шаної економіки». Ідею націоналізації виробництва, як необхідну

521

умову побудови соціальне справедливого суспільства, було реалізо¬вано негайно після виведення окупаційних військ.

У повоєнні роки в Австрії сформувався найпотужніший у Захід¬ній Європі державний сектор, який став основою австрійської про¬мислової структури, визначав структурну політику, протистояв про¬никненню іноземного капіталу в державну економіку і захищав та підтримував приватний сектор. Він був планово-регульованим, ке¬рованим державою.

Державний сектор розглядався як важіль, з допомогою якого встановлюється економічна рівновага в суспільстві, забезпечується стабільне зростання добробуту, перерозподіляються ресурси на ко¬ристь приватного сектора. З ним зв'язана ідея планового індикатив¬ного управління приватним сектором та непрямого його регулювання.

Комуністична партія Австрії неодноразово висувала вимогу демократизації управління націоналізованим виробництвом через залучення профспілок та представників трудящих. Але соціалісти розглядали участь трудящих в управлінні як альтернативу націона¬лізації, тому вважали цю демократизацію непотрібною за умов ви¬лучення націоналізованого сектора із зони капіталістичного підпри¬ємництва.

Ідею демократизації управління в приватному секторі було зако¬нодавче зафіксовано. Суспільство стало на шлях формування силь¬них профспілок, які мали регулювати відносини у приватному ви¬робництві на підставі колективних угод. Крім того, при уряді було створено дорадчі й консультативні комітети, які виконували ті самі функції. У Австрії було сформовано систему «соціального партнер¬ства», яка передбачала узгодження інтересів праці й капіталу на за¬гальнонаціональному рівні.

У 1966-1970 pp. соціалістична партія Австрії перебувала в опо¬зиції, оскільки економічну політику уряду визначала коаліція партій. У цей період провадився курс на послаблення державно¬го управління та протекціонізму, реприватизацію націоналізованої власності у формі акціонування, створення підприємств з участю іноземного капіталу. Наслідком економічних трансформацій неолі¬беральної спрямованості стала економічна криза, в результаті чого коаліційний уряд приймає рішення про повернення до соціал-демократичної програми розвитку. Більше того, узаконюється кон¬центрація і централізація (фактично монополізація) капіталів дер¬жавних підприємств.

На сучасному етапі австрійська модель «змішаної економіки» оновлюється, орієнтуючись на скандинавський варіант, модель «шведського соціалізму».

Лейбористська (фабіанська) модель «змішаної економіки». Ця модель передбачала еволюцію власності від приватної до суспі-

522

льної (державної") шляхом акціонування, а також прямої націоналі¬зації. Співіснування різних форм власності мало здійснюватись на засадах публічної корпорації, тобто в націоналізованому секторі підприємство мало бути підконтрольним парламенту (а не органам виконавчої влади), на акціонерних підприємствах - загальним збо¬рам акціонерів. Діяльність державних підприємств, як і приватних та кооперативних, розгорталася на засадах самофінансування і са¬моокупності. Але націоналізований сектор мав право на пільгові по¬зики та субсидії.Після другої світової війни, коли лідерство у парламенті виборо¬ли лейбористи, відбувається інтенсивний процес упровадження цієї моделі, передовсім націоналізація та корпоратизація підприємств. Підприємства найважливіших галузей промисловості, Англійський банк, а також всі види транспорту, зв'язку стають державними. На¬прикінці 70-х pp. частка державного сектора у ВНП становила 12 %, державні інвестиції - близько 40 %, на державних підприємствах випускалось 20% продукції, працювало 19 % загальної кількості за¬йнятих. Це дало підстави говорити про перехід до «системи зміша¬ної економіки».