Соціал-реформістські моделі економічного розвитку

- принципи політики соціального реформування, управління соціальною сферою та формування її інфраструктури, і вирішення, зв'язаного з цим питання про головну мету економічної політики і засоби її досягнення.

Різні способи вирішення цих проблем визначають національну специфіку соціального реформування в окремих країнах, надають особливих рис моделям «змішаного економічного ладу» як «третьо¬го шляху» економічного розвитку.

У межах національних соціал-демократій було створено кілька різновидів моделей змішаного економічного ладу, серед яких умов¬но виокремлюють німецьку (і близьку до неї австрійську), сканди¬навську, французьку, лейбористську («фабіанську»).

518

Німецька модель «змішаної економіки». Неоліберальній моделі «соціально-ринкового господарства» (синтезу «вільного» і соціальне спрямованого суспільного ладу), яка втручання дер¬жави в економіку визнавала лише способом удосконалення ме¬ханізмів функціонування капіталізму, німецькі соціал-демократи протиставили модель «змішаної економіки» («змішаного еконо¬мічного ладу»), що в ній державне втручання розглядалося як засіб переходу до соціалізму. Її авторами були X. Дайст та Г. Вайссер - ідеологи і теоретики СДПН. В основу моделі було покладено теорію «економічної демократії» (уточнену концеп¬цію «господарської, індустріальної демократії» Р. Гільфердінга і Ф. Нафталі).«Соціально-ринкова» економіка базувалась на вільній конкурен¬ції приватних фірм, але посилення концентрації виробництва сприя¬ло розвитку державної, кооперативної та інших форм власності. Це покликало до життя нові форми конкурентної боротьби - між під¬приємствами різних суспільних секторів. Назріла необхідність пере¬гляду неоліберальної моделі розвитку.

Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» ста¬ла економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Саме вони були об'єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось як:

- створення альтернативної щодо капіталу влади;

- поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні;

-оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні;

- створення системи самоконтролю;

- запобігання зловживанням економічною владою.

Новий лад мав увібрати все краще, що дав національний історич¬ний досвід: за економічною базою, системою власності - капіта¬лізм, за морально-духовними та інституціональними принципами - соціалізм.

За капіталізмом закріплювалась функція забезпечення ефектив¬ного розвитку економіки, економічного зростання. Соціалізм мав забезпечувати постійне підвищення рівня добробуту, соціальної справедливості і якості життя, коли задоволення вимог соціалістич¬ного сектора гарантується і контролюється державою.

Для ФРН не характерна націоналізація, «змішана економіка» бу¬дується на поєднанні трьох форм власності, трьох секторів і трьох типів підприємств:

- приватна власність, приватний сектор, приватні підприємства;

- державна власність, державний сектор, державні підпри¬ємства;

519

- суспільна (загальнонародна) власність, суспільний сектор, підприємства суспільної орієнтації (ті, що працюють на досягнення суспільне значущої мети).