Формування теоретичних джерел сучасного соціал-реформізму в 20-30-х рр. ХХ ст

Соціал-демократична партія Австрії, спираючись на теоретичні розробки своїх ідеологів, наполягала на необхідності контролю держави за виробничою сферою у межах, що не заважатимуть віль¬ному функціонуванню ринкових механізмів, але спрямовуватимуть розвиток у бажаному напрямку:

- планування (на базі наукових даних, отриманих в результаті кон'юнктурних досліджень) основних показників виробництва (у тім числі оновлення основних виробничих фондів) та підтримки на¬ціонально-пріоритетних галузей, інноваційної та інвестиційної дія¬льності з метою запобігти циклічному характеру відтворення, забез¬печити рівномірність розвитку;

- втручання у відносини між капіталістами та найманими пра¬цівниками: контроль за збереженням належного рівня заробітної плати в періоди спадів виробництва, соціальні виплати з державного бюджету з метою утримування платоспроможного попиту - основи розвитку виробництва;

- контроль за рівнем зайнятості, формування з цією метою дер¬жавної програми і створення державного фонду зайнятості;

- контроль за тривалістю робочого часу;

- надання соціальних гарантій усім верствам населення;

- регулювання потоків капіталів та інвестиційної діяльності че¬рез організацію державних внутрішніх та зовнішніх позик.

Основні положення соціал-реформістської теорії були схвалені урядом та виконувалися аж до захоплення Австрії Німеччиною (1938). Австрійських соціал-демократів фашистська диктатура негай¬но усунула від влади. Багато хто з них закінчив життя у концтаборах.

Німецька соціал-демократія та націонал-соціалізм. Особли¬вості історичного розвитку Німеччини, її поразка в першій світовій війні, зародження фашизму зумовили своєрідність економічної іде¬ології німецької соціал-демократії міжвоєнного періоду.

Теоретиками німецької соціал-демократії у цей період були Карл Каутський та Рудольф Гільфердінг, які заперечували революцій¬не насильство, протиставляючи диктатуру пролетаріату демократії (парламентаризм, багатопартійність та ін.). Оцінюючи жовтневий переворот в Росії, вони вказували на ту шкоду, якої завдав світовому соціал-демократичному рухові російський більшовизм.

Наслідуючи Каутського та Гільфердінга, німецькі соціал-демок¬рати вважали, що перехід до соціалізму має бути поступовим, нена¬сильницьким, оскільки передумови переростання капіталізму в со¬ціалізм створюються в ході концентрації та централізації капіталів:

саме тоді, завдяки виникненню різноманітних форм участі робітни¬ків в управлінні виробництвом, формуються засади демократизації виробництва.

Це положення було обгрунтоване Каутським та Гільфердінгом раніше (напередодні першої світової війни) і відображене в концеп¬ції «господарської демократії». Уважалось, що усуспільнення виро¬бництва, зв'язане з виникненням акціонерного капіталу, приводить до встановлення нових, партнерських відносин між робітниками та капіталістами, оскільки робить їх співвласниками. Тому природним є встановлення робітничого контролю над виробництвом, посилення організаційної діяльності фабричних комітетів, втручання профспі¬лок у виробничу політику з метою повного встановлення «господар¬ської демократії».

Ці ідеї розвивали також Ф. Тарнов, Ф. Нафталі, які вважали, що монополізація капіталів, структурна перебудова виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу сприятимуть усуненню суперечностей вільного ринку й вільної конкуренції, ка¬піталізм виступатиме в організованій і демократичній формі, керів¬ництво державою стане справою самих виробників, почнеться доба державного планового регулювання виробництва. На сторожі ін¬тересів усього суспільства і кожного його члена, зокрема, стоятиме держава.

У цілому теоретико-економічне обгрунтування шляхів переходу до соціалізму, запропоноване німецькими соціал-демократами, мало чим відрізнялось від ідей австро-марксистів.Однак на відміну від інших течій соціал-демократії, в ідеології німецьких її представників на початку 30-х pp. сталися радикальні зміни, зумовлені тривалою економічною кризою (Німеччина вийш¬ла з першої світової війни надто ослабленою, щоб швидко подолати розруху, відновити свій економічний потенціал).