Формування теоретичних джерел сучасного соціал-реформізму в 20-30-х рр. ХХ ст
Формування теоретичних джерел сучасного соціал-реформізму в 20-30-х рр. ХХ ст
Намагання теоретично обгрунтувати шлях до соціалізму через реформування економічних відносин у суспільстві об'єднує програ¬ми соціал-демократичних партій після Жовтневої революції в Росії. Західноєвропейським країнам пропонувався інший шлях - демок¬ратичний: через завоювання більшості в парламенті на загальних парламентських виборах. Ця більшість мала була забезпечувати прогресивні реформи, які б гарантували здійснення соціалістичних перетворень: становлення суспільної власності на засоби вироб¬ництва, державний плановий характер управління економікою та соціальною сферою, справедливий розподіл, забезпечення прав і свобод трудящих.
Перехід до соціалізму зв'язувався з посиленням ролі держави і послабленням дії ринкових механізмів під впливом монополізації. Ключовими термінами соціал-реформізму стають: соціалізм, дер¬жавне регулювання, участь трудящих в управлінні, соціальна спра¬ведливість.
Англійський лейборизм. Соціалістичний напрям робітничого руху в Великобританії базувався не стільки на марксистській теоре¬тичній платформі, скільки на ідеях Фабіанського товариства, видат¬ним ідеологом якого був Сідней Вебб (1859-1947). Основна ідея полягала в націоналізації власності й державному регулюванні ви¬робництва. Доходи і їхня динаміка розглядались як результат діяль¬ності всього суспільства, а тому пропонувалось розподіл доходів здійснювати під суспільним контролем. Умовою становлення суспі¬льної форми розподілу вважалась соціалізована власність, яка пос¬тупово в конкурентній боротьбі переможе приватну. Її формування пов'язувалось із викупом державою, кооперуванням та створенням муніципальних підприємств.
Лейбористська партія Великобританії, що виросла із фабіанських товариств, сформувалась на початку XX ст. на базі профспілкового руху. У 20-ті роки лейбористи, основні суперники консерваторів, двічі формували англійський уряд. Їхня популярність в 20-30-ті pp. була зумовлена складним економічним станом країни та новизною помірковано-реформаторських ідей. Концепції лейбористів задово¬льняли робітничий клас (ліве крило), профспілки і буржуазію (праве крило), оскільки вони пропонували «поліпшити капіталізм», а не знищити його шляхом революційних перетворень.
Ідеологами лейборизму 20-30-х pp. були Дж. Коул, X. Дальтон, X. Ласкі, Д. Джей, Г. Моррісон, Е. Дурбін. Основою їхніх концепцій є визнання необхідності втручання держави в економічні процеси з метою поступової трансформації капіталістичної економіки в соціа¬лістичну. Ці ідеї були запозичені лейбористами в ідеологів Фабіан¬ського товариства, які ще наприкінці XVIII ст. пропагували втру¬чання держави як засіб переходу до соціалізму - закономірно вищої стадії розвитку суспільства.
Лейбористи розуміли суть державно-монополістичного капіталі¬зму, наслідки його панування, але вважали, що він готує грунт для соціально-економічних трансформацій.
Соціалізм вони розуміли як лад, що базується на суспільній вла¬сності на визначальні (основні) засоби виробництва, й на суспіль¬ному контролюванні розподілу. Суспільна власність, на їхню думку, утворюється акціонуванням підприємств і лише згодом набирає форми державної, колективної. Державний сектор економіки треба побудувати як народну корпорацію, котра діятиме на засадах ефек¬тивності, самоокупності і самофінансування, але за необхідності може одержати державні субсидії та дотації. Загальне управління корпорацією здійснюється державою, в особі парламенту.
Іншим способом формування суспільної форми власності лейбо¬ристи вважали націоналізацію. Ця концепція також не дуже лякала власників капіталів, оскільки передбачала повну компенсацію наці¬оналізованої власності. Річ у тім, що в час створення програми лей¬бористської партії (1918) країна переживала структурну кризу, від¬дача функціонуючих капіталів значно спала, подолання кризи потребувало значних обсягів інвестицій для створення нових вироб¬ництв і галузей. Націоналізація у запропонованій лейбористами формі, по-перше, давала змогу власникам позбутись неефективного виробництва, отримавши компенсацію, по-друге, одержані кошти знову вкласти у перспективні галузі, тобто реструктуризацію про¬мисловості (особливо неприбуткових галузей) фактично передбача¬лося провести за державний рахунок.
Важливою складовою лейбористської економічної концепції поступового переходу до соціалізму була вимога націоналізації анг¬лійських банків і створення єдиного Державного банку, а також контролю за фінансовою системою з боку держави. На думку лей¬бористів, це мало створити умови для ефективного управління су¬спільством. Коли фінансовий капітал справляє негативний вплив на економічні процеси, починає спотворювати дію об'єктивних еконо¬мічних законів, нівелювати важелі макроекономічного регулювання, контроль держави над ним стає нагальною необхідністю.Націоналізація і формування суспільної власності, суспільний контроль створюють передумови для можливого планування розви¬тку національної економіки. Лейбористи опрацьовують теоретичну модель планування суспільного виробництва, в якій поєднуються ринкові методи саморегулювання з плановим управлінням: зберіга¬ються вільне ринкове ціноутворення, ринки праці, матеріальних ресурсів і предметів споживання; плануються обсяги виробництва, визначаються пріоритетні галузі, розміри державних витрат, роз¬міри інвестицій і об'єкти інвестування, діяльність державних під¬приємств.