Теорії «індустріального суспільства»
Неминучість «конвергенції» Гелбрейт пояснював тим, що великі масштаби сучасного виробництва, притаманні розвинутим капіталі¬стичним і соціалістичним країнам, потребують «приблизно схожої системи планування і організації» . Він наголошує на необхідності державного регулювання економіки.Отже, Гелбрейт до проблеми «конвергенції» двох систем підхо¬дить з погляду розмірів виробництва, його техніко-організаційної сторони і ігнорує відмінності у сферах власності.
Голландський економіст Я. Тінберген процес «конвергенції» уявляв як «сприйняття» певних принципів і «переборення» інших. Майбутнє «конверговане» суспільство не сприйме притаманних со¬ціалізмові суспільної власності, централізованого планування (яке має набрати децентралізованого характеру), зрівняльного розподілу тощо. Щодо капіталізму, то тут посилиться планування, зростатиме роль державного сектора і державного регулювання економіки. У результаті наближення системи «Сходу і Заходу» до якоїсь середини виникне, на думку Тінбергена, «змішана система», яка уможливить досягнення суспільного оптимуму.
Французький соціолог Р. Арон визнає наявність спільних рис і для капіталізму і для соціалізму: індустріалізація, урбанізація, роз¬виток освіти. Він критикує марксистський формаційний підхід до аналізу суспільного розвитку, заявляє, що він не виправдав себе, що фактом такого розвитку став плюралізм. І капіталістична, і соціаліс¬тична економічні системи розвиваються і змінюються. У процесі розвитку відбуваються «спільні для обох систем» зміни. Арон не ставив завдання дати чітке прогнозування майбутнього, хоч і вису¬вав ідею плюралізму всесвітнього розвитку, для якого характерним є існування індустріальних суспільств різного типу.
У. Ростоу зіставляє деякі техніко-економічні показники двох сис¬тем (норму нагромадження, рівень виробництва і споживання на душу населення) і робить висновок про переваги капіталізму. Що ж
до соціалістичних країн, то, відмовившись від свого суспільно-політичного ладу, вони наблизяться до капіталізму.
М. Дюверже (Франція) майбутнє соціалізму і капіталізму уявляв як систему «демократичного соціалізму», яка утвориться в результа¬ті неминучих процесів лібералізації на Сході і соціалізації на Заході. Буде відбуватися мирне автоматичне зближення двох систем.
Для доказу процесів «конвергенції» широко використовувалась проблема зростання впливу держави на економічне життя в капіта¬лістичних країнах. Це стало підставою для заяв про те, що соціалізм і капіталізм подібні в тім, що в них здійснюється державний конт¬роль над економікою.
В обгрунтуванні теорії «конвергенції» західні вчені зверталися не лише до економічних, а й до загальносоціологічних аспектів, вони поширювали ідеї «конвергенції» на всі сфери суспільного життя. Соціологічна аргументація «конвергенції» полягає у визна¬ченні спільних рис двох систем в галузі виховання, освіти, культу¬ри, мистецтва, науки. Так, П. Сорокін у праці «Соціологічне і культурне зближення між Сполученими Штатами і Радянським Союзом» підкреслював певну схожість систем виховання й освіти в США і СРСР. Він намагався також встановити схожі тенденції в розвитку соціальних наук і філософії. Ця схожість, на його думку, полягає в тім, що значна частина радянських учених не стоїть нібито на позиціях діалектичного матеріалізму, тоді як значна час¬тина американських учених більш схильна до матеріалістичного світогляду.
Яким же уявляли собі західні теоретики майбутнє «конвергова¬не» суспільство?
Так, американський економіст В. Бакінгем у праці «Теоретичні економічні системи. Порівняльний аналіз» (1958) зазначає, що в ре¬зультаті конвергенції виникне «єдиний загальний економічний лад» на капіталістичній основі. Три з чотирьох визначальних основ капі¬талізму будуть включені в нову систему: приватна власність, еконо¬мічні стимули і мотив прибутку, ринкова система.' У Р. Арона мож¬ливий шлях «синтезу» двох систем — це організація соціалізму на основах капіталістичних принципів. Що ж до капіталізму, то він не створює перешкод розвиткові продуктивних сил і тому заміна капі¬талізму соціалізмом не є необхідною.
Я. Тінберген — прихильник «синтезу деяких елементів капіталі¬стичної ефективності і соціалістичної рівності».
Французький економіст Ф. Перру писав про створення «всесвіт¬ньої економіки», яка б об'єднувала протилежні системи і була б здатною задовольнити потреби всіх людей.