Теорії «індустріального суспільства»
ними він бачить у формі власності на засоби виробництва і способах регулювання економіки.Капіталістичному типу економіки притаманна приватна власність на засоби виробництва, децентралізоване регулювання економіки, по¬діл суспільства на наймачів — власників засобів виробництва і найма¬них робітників, гонитва за прибутком як рушієм виробництва та циклі¬чні коливання економіки. Ці ознаки властиві суто капіталістичному типу індустріального суспільства — чистому капіталізмові. Реальний же капіталізм, на думку Арона, не можна вважати «чистим», оскільки за низкою ознак він наближається до соціалізму. З соціалізмом його зближує характер власності, використання прибутку, розподілу.
Щодо власності, то схожість Арон бачить в існуванні на Заході так званої «колективної власності», що виникла в результаті націо¬налізації деяких галузей промисловості після другої світової війни. Прибуток — категорія, притаманна будь-якому індустріальному су¬спільству, і не є особливістю тільки капіталізму. Схожість у розпо¬ділі полягає в тім, що і в плановому, і в капіталістичному суспільст¬ві зберігається різниця індивідуальних доходів, головним джерелом якої є різна заробітна плата.
Для методології Арона, як і для Ростоу, визначальним є техноло¬гічний підхід до аналізу економічних процесів, коли рівень розвитку суспільства, його тип і соціальна структура виводяться з рівня роз¬витку техніки. Щоправда, сам Арон вважав такий метод недоскона¬лим, оскільки він ігнорує різницю у формах власності і класову структуру суспільства. Проте це не заважало йому користуватися таким методом. Він навіть категорично заявляв, що характер еконо¬міки не можна визначати характером власності на засоби виробниц¬тва, як це робив К. Маркс. Як приклад він називав Іспанію, Арген¬тину і США, економіку яких, на його думку, неможливо об'єднати одним поняттям — «капіталістична». У межах економіки, що базує¬ться на приватній власності на засоби виробництва і децентралізо¬ваному регулюванні, має місце, підкреслював він, безліч варіацій виробництва, продуктивності тощо, що унеможливлює об'єднуван¬ня їх поняттям «капіталізм». Інакше кажучи, Арон намагається за¬перечити факт різного рівня економічного розвитку в межах капіта¬лістичної системи.
Арон ставить за мету зблизити капіталістичну й соціалістичну системи, оскільки вони обидві визначаються поняттям індустріаль¬них суспільств. Відтак він сподівається, що його критичний аналіз, спрямований проти капіталізму, такою самою мірою буде спрямова¬ний і проти іншого режиму, тобто соціалізму.
Жак Еллюль — французький соціолог, розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільст¬ва» у нього е техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона
розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона ав¬тономна і щодо економіки та політики. «Техніка, — писав Ел-люль, — спричиняє й зумовлює соціальні, політичні та економічні зміни. Це — першорушій усього останнього»'.
У концепції Еллюля має місце не лише фетишизація, а й універ¬салізація техніки. Техніка в його розумінні не обмежується маши¬нами й технологією, а охоплює всі сфери людської діяльності:
1) економічна техніка (зв'язана з виробництвом), 2) техніка органі¬зації (включає комерційну і промислову діяльність, державу, полі¬цію, військову справу), 3) людська техніка (охоплює медицину, ге¬нетику, пропаганду тощо).
Надаючи техніці роль вирішального фактора економічного роз¬витку, Еллюль з'ясовує, як її розвиток позначається на економічно¬му розвитку суспільства. Саме розвиток техніки, на його думку, зумовлює перехід: 1) від індивідуального підприємництва до «еко¬номіки корпорацій»; 2) від «ліберальної» економіки до державно ре¬гульованої; 3) від ринкової до планової економіки. Цей процес він пояснює розвитком техніки, збільшенням її вартості, зростанням ін-вестицій. За цих умов економічна діяльність виходить за межі інди¬відуальних можливостей.
Техніка, робить висновок Еллюль, передбачає централізацію, а та, у свою чергу, планування. Планування він визнає не за прерога¬тиву соціалізму, а за необхідну умову функціонування «технологіч¬ного суспільства».
Еллюль виступає проти індикативного планування. Щоб бути ре¬алізованим, план має поєднуватись із апаратом примусу. «...Плану¬вання, — писав він, — нерозривно зв'язане з примусом»".
У тодішньому суспільстві Еллюль виділяє дві системи: «корпо¬ративну» (капіталістичну) і «планову» (пролетарську). Обидві сис¬теми у нього споріднені, оскільки грунтуються на техніці, а відтак утворюють майже ідентичні суспільні структури, котрі очолює тех¬нічна еліта.