Теорії «індустріального суспільства»
Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п'ятьма ознаками: 1) перехід від виробництва товарів до виробництва по¬слуг; 2) переважання серед працівників «класу» професійних фахів¬ців і техніків; 3) провідна роль теоретичних знань, як основи ново¬введень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;4) орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології; 5) прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології». Ці процеси, на думку американського соціолога, уже набирають реальних життєвих форм, тоді як риси традиційного капіталізму поступово зникають.
Теза про «економіку послуг» як одну із визначальних рис «пості¬ндустріалізму» не викликає особливих заперечень. Проте варто за¬уважити, що характер суспільних відносин не залежить від того, в якій сфері господарства вони мають місце. В основу класового поді¬лу суспільства Белл покладає принцип знань і кваліфікації і виділяє відповідно чотири основні класи: фахівці (учені, інженери, економі¬сти), техніки і напівфахівці, службовці, робітники, зайняті фізичною працею. Панує в «постіндустріальному суспільстві» — «меритокра-тія» (у Гелбрейта — «техноструктура») — це «нова еліта», яка скла¬дається із обдарованих осіб з усіх соціальних верств. Ця еліта стає панівною не лише у виробництві, а й у політиці.
Зміна соціальної структури суспільства змінює і характер супе¬речностей. Белл писав: «Якщо для індустріального суспільства є ха¬
рактерною боротьба між капіталістом і робітником на підприємстві, то в постіндустріальному суспільстві конфлікт проявляється у зітк¬ненні між фахівцем і простолюдином в організаціях і в суспільст¬ві»1.^Центральна ознака «постіндустріального суспільства», за Бел-лом — це панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як пе¬редумову нової організації і структури суспільства. Основними еле¬ментами цієї структури стануть університети, наукові інститути, на¬уково-дослідні організаці'^Оскільки «велика наука» перебуває поза ідеологією, то Белл намагається протиставити її «великому бізнесу».
Ясна річ, концепція Белла, як і інші концепції «трансформації капіталізму», спирається на реальні факти, тенденції капіталістично¬го розвитку. Проте вона відображає лише поверхові уявлення про ці процеси. Справді, у процесі науково-технічної революції зростає роль науки, попит на кваліфіковану робочу силу, підвищується ква¬ліфікація фахівців. Але наука не була і не може бути незалежною від соціальних умов, самодостатньою силою в суспільстві.
Теорія «конвергенції». З теоріями соціальної трансформації капіта¬лізму тісно зв'язана теорія конвергенції. Термін «конвергенція» пере¬кладається як «наближення», «зближення». У природознавстві він означає виникнення в процесі еволюції у відносно далеких груп органі-змів однакових рис у будові і функціях унаслідок їхньої життєдіяльно¬сті за схожих умов навколишнього середовища. Зарубіжні економісти й соціологи застосовували цей термін до аналізу явищ суспільного життя. Вони стверджували, що капіталізм і соціалізм під впливом суча¬сного індустріального розвитку набувають спільних рис, зближуються, зливаються в якесь «змішане суспільство». Воно не буде ні капіталіс¬тичним, ні соціалістичним, а втілюватиме переваги обох систем.
З обгрунтуванням теорії «конвергенції» у 50-х pp. XX ст. висту¬пили економісти й соціологи П. Сорокін (США), Р. Арон (Франція), В. Бакінгем (США). Значного поширення теорія набула у 60-х pp., завдяки працям таких учених, як У. Ростоу (США), Ян Тінберген (Голландія), П. Дракер (США), Дж. Гелбрейт (США) та інші.
Як і розглянуті теорії «індустріального» і «постіндустріального суспільства», теорія «конвергенції» не є якоюсь цільною науковою гіпотезою. Її автори користуються різними аргументами на захист своєї позиції, по-різному описують «змішане» суспільство.
Ідею конвергенції поширювали на всі сфери суспільного життя, але її засадною частиною є економічне й технологічне обгрунтуван¬ня конвергенції.
Широкої популярності набув технологічний варіант «конверген¬ції» Дж. Гелбрейта. Майбутнє індустріальної системи він зв'язував з
конвергенцією двох систем. Ніщо, зазначав Гелбрейт, не дає змоги краще заглянути в майбутнє індустріальної системи, ніж встанов¬лення факту конвергенції. Злиття двох систем відбувається внаслі¬док розвитку однакової технологічної структури виробництва. У праці «Нове індустріальне суспільство» Гелбрейт писав, що «сучас¬на індустріальна техніка підпорядковується певному імперативу, який виходить за рамки ідеології». Саме він диктує вимоги суспіль¬ству. Відмінності між країнами, що перебувають на вищому щаблі індустріалізації, якими б великими вони не були за номенклатурою, під впливом власних потреб індустріальної техніки і зв'язаної з нею організації виробництва зменшуються дедалі більше.