Теорії «індустріального суспільства»
Гелбрейт виділяє дві форми капіталістичної економіки з погляду рівня техніки, масштабів виробництва і форми організації підпри¬ємств — великі корпорації і дрібне виробництво. Дрібне виробницт¬во не відіграє значної ролі в сучасній економіці, її основу станов¬лять великі корпорації, породжені передовою технікою. Частину економіки, репрезентовану великими корпораціями, Гелбрейт нази¬ває «індустріальною системою», котра й визначає суть «нового індустріального суспільства». «...Індустріальна система, — писав він, — це визначальна риса «нового індустріального суспільства»2.
^ Індустріальна система, за Гелбрейтом, у свою чергу, визначаєть¬ся високорозвиненою технікою, котра зумовлює всі інші її ознаки:панування корпорацій у вирішальних сферах економіки; необхід¬ність великих капіталовкладень; ускладнення умов і зростання ви¬трат часу на виконання завдань, що постають перед виробництвом у зв'язку зі збільшенням ролі наукових досліджень і необхідності на¬лежних лабораторних випробувань; підвищення вимог до кваліфіка¬ції робітників і керуючих корпораціями; і, нарешті, потреба у лікві¬дації ризику для великих корпорацій, котра потребує планування.
В «індустріальному суспільстві» зростає і роль держави, яка му¬сить узяти на себе частину витрат для забезпечення технічного про¬гресу і зменшення ризику підприємств від його запровадження. Тобто саме техніка визначає всю економічну структуру суспільства.
Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: «підприєм¬ницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації» (20—30-ті pp. XX ст.) господарем і керівником був окремий капіталіст, власник капіталу. Його основною метою була максимізація прибутку. Конт¬роль над корпорацією зумовлювався капіталом підприємця, а не йо¬го компетентністю. Така корпорація не потребувала планування і державного втручання.
На зміну «підприємницькій корпорації» приходить «зріла корпо¬рація». Цей перехід зумовлений технічним прогресом, його вимога¬ми. «Зріла корпорація» — це колективна організація, тому приватна власність замінюється «суспільною капіталістичною власністю». На чолі «зрілої корпорації» стоїть не окремий підприємець, а «техност-руктура», до якої переходить влада.
Що розуміє Гелбрейт під «техноструктурою»? Він визначає її, як «союз знань і кваліфікації». Це основний керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на кері¬вництві виробництвом, збутом, фінансами, корпоративним плану-ванням, тобто тих, хто приймає рішення. Він підкреслює, що це ке¬руючий інтелект — мозок підприємства.Ще група людей (не тільки менеджерів), яка «охоплює всіх, хто володіє спеціальними знання¬ми, талантом або досвідом групового прийняття рішень»'. Саме цю групу людей Гелбрейт пропонує назвати «техноструктурою».
Перехід у корпораціях влади до «техноструктури» змінює й мету діяльності корпорацій. Передовсім вона відображає не особистий ін¬терес підприємця, а суспільний, керується не максимізацією прибу¬тку, а суспільною метою. На перший план «техноструктура» ставить економічне зростання, яке сприяє ефективному функціонуванню корпорації, що відповідає як інтересам суспільства, так і її власним інтересам. Ефективне функціонування корпорації забезпечує висо¬кий рівень дивідендів. Отже, має місце узгодження інтересів суспі¬льства, корпорацій і індивідів. Але Гелбрейт неправомірно відриває прибуток акціонерів (дивіденди) від решти прибутку корпорації. Неправомірним є й визначення грошових доходів «техноструктури» як заробітної плати, що нібито не заохочує її максимізувати прибу¬ток корпорації в цілому.
Важливою рисою «індустріальної системи» Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки. Вели¬ка корпорація з її складною технікою, значними капіталовкладення-
ми не може ефективно функціонувати за умов ринкової' стихії. Ри¬нок перестав бути надійним регулятором виробництва. Йому на змі¬ну приходить планування корпоративної діяльності. Планування має забезпечити здійснення передбачених фірмою, корпорацією резуль¬татів і «замінити ціни й ринок, як механізм, що визначає те, яка про¬дукція буде виготовлятись, авторитетним рішенням, котре встанов¬лює, що буде виготовлятись і споживатись і за якими цінами»'. Якщо раніше Гелбрейт сподівався нейтралізувати монополію і кон¬куренцію з допомогою «врівноважуючої сили», то тепер він намага¬ється замінити конкуренцію й ринок монополією (великою корпо¬рацією) і плануванням. Щоправда, сам Гелбрейт вважає непри-пустимим ототожнення великої корпорації з монополією.
У «індустріальному суспільстві» формується, як зазначає Гелбрейт, нова класова структура. За умов «зрілої корпорації» і панування «тех-ноструктури» нібито зникає конфлікт між багатими і бідними. Йому на зміну приходить новий конфлікт, породжений науково-технічним про¬гресом — між «класом освічених» і «неосвічених та малоосвічених». Вирішальною силою «індустріального суспільства» стає «клас освіче¬них», складовою частиню якого є «техноструктура». Ця теорія Гелб-рейта, на його власне визнання, мала на меті спростувати марксистське вчення про протилежність інтересів праці та капіталу.