Теорії «індустріального суспільства»

Проте Гелбрейт не міг ігнорувати реальних суперечностей капі¬талізму, не міг не бачити бідності, безробіття тощо. І якщо в друго¬му виданні «Суспільства достатку» (1969) він називає бідність «пе¬режитком», «залишковим явищем», то в книжці «Нове індустріальне суспільство» він заявляє, що ці вади притаманні лише тій частині економіки, що перебуває поза «індустріальною системою», тобто сфері дрібного виробництва. Що ж до «індустріальної системи», то вона керується суспільними інтересами, а відтак не призводить до злиднів, бідності і класових антагонізмів.Велику роль в «індустріальному суспільстві» Гелбрейт надає державі. Технічний прогрес у нього автоматично зумовлює необхід¬ність втручання держави в економічне життя. Він визнає необхід¬ність планування на державному рівні, регулювання державного по¬питу, перерозподіл національного доходу через систему податків, сприяння розвитку науково-технічного прогресу, освіти, національ¬ної оборони. При цьому він підкреслює незалежність корпорацій, їхню самостійність, «автономію» щодо держави. Державу й корпо¬рації Гелбрейт розглядає як дві незалежні сили, котрі плідно співп¬рацюють одна з одною.

У концепції «індустріального суспільства» Гелбрейта почуваю¬ться й критичні ноти. Він критикував мілітаризм, гонку озброєнь,

пропонуючи навіть націоналізувати корпорації, які виготовляють зброю. Гелбрейт розуміє складність вирішення соціальних проблем у межах «індустріального суспільства». Майбутнє «індустріального суспільства» він зв'язує з діяльністю інтелігенції, яка на противагу «техноструктурі» керуватиметься тільки економічними пріоритета¬ми, сприятиме розвитку «естетичних цінностей», спрямуванню «ін¬дустріальної системи» на служіння широким соціальним інтересам.

Концепція «постіндустріального суспільства». Загальномето-дологічною основою концепції «постіндустріального суспільства» є (так само, як і концепції «індустріального суспільства») еволюцій¬ний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного де-термінізму. Щоправда, останній доповнюється іншими принципами. Сам термін «постіндустріалізм» було запроваджено у науковий обіг англійським соціологом А. Пенті ще на початку XX ст. Він дав і йо¬го перше визначення: «стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму». Він пропонував використати цей термін для розду¬мів про майбутнє у зв'язку з тим, «що індустріалізм приречено»'.

Як сформована концепція «постіндустріалізм» склався в 70-х pp. і зв'язаний з ім'ям професора соціології Гарвардського університету Данієля Белла. Ще з кінця 50-х pp. він активно пропагував цю кон¬цепцію. 1967 року на конференції американських футурологів Белл сформулював завдання соціального прогнозування. А 1970 р. на VII Міжнародному соціологічному конгресі проголосив свою концепція «постіндустріального суспільства». 1973 р. Белл опублікував працю «Настання постіндустріального суспільства», що в ній оприлюднив найновіший удосконалений варіант концепції.

Концепція «постіндустріального суспільства» є своєрідною про¬екцією «індустріального суспільства». Спочатку теоретики «постін-дустріалізму» розглядали його тільки як поліпшений варіант «індус¬тріалізму», але згодом їхня концепція стала значно критичнішою. Вони почали критикувати «індустріалізм» за недостатність ціннісної орієнтації, за технократизм.

Белл зробив спробу дати, з одного боку, соціальний прогноз роз¬витку буржуазного суспільства, а з іншого — утвердити новий кон¬цептуальний підхід до цього аналізу, який заперечував би моністич¬ну теорію суспільного розвитку К. Маркса. Він визнає велику роль Маркса у розвитку соціології, підкреслює його вплив на соціологів, які займались проблемами перспектив розвитку капіталізму, і навіть заявляє, що «всі ми постмарксисти».

Белл намагається наслідувати марксову логіку соціального аналі¬зу і разом з тим виступає категорично проти моністичного підходу до вивчення закономірностей суспільного розвитку, яке у марксист-

ському вченні визначається діалектичною єдністю продуктивних сил і виробничих відносин. Белл заявляє, що недоліком марксистсь¬кого вчення про заміну формацій є те, що концептуальна схема су¬спільного розвитку будується навколо осі відносин власності, а для характеристики капіталізму така вісь непридатна. Передовсім тому, що «власність — це юридична фікція»'. Крім Toro.fHa думку Белла, перехід від «індустріального» до «постіндустріального суспільства» зумовлюється вже не стільки матеріальними факторами, скільки со¬ціальними інститутами. Він висуває ідею про те, що розвиток будь-якого суспільства відбувається одночасно за кількома «осьовими лі¬ніями», які визначають його економічну, політичну і культурну ево-люцікЦЗалежно від вибору «осі» історію суспільства можна розгля-дати По-різному: як еволюцію форм власності, його політичної організації, або культурних традицій. Сам Белл бере за основу схему побудови суспільства навколо «осі виробництва і типів використо¬вуваних знань». У визнанні визначальної ролі наукових знань він бачить докорінну різницю між своєю концепцією і поглядами при¬бічників «індустріалізму», які всі суспільні зміни виводять лише з прогресу техніки і технології.