Роль промисловості у формуванні соціоекосистеми міста Львова у ХХ столітті

8.

Інші газуваті і рідкі

82.8

73.4

141.6

   Актуальною проблемою для міста є тенденція наближення і, навіть, проникнення промислових підприємств до житлових забудов. При цьому, це відбувається, як правило, не на окремо визначених за об’ємом територіями, а у вигляді "черезсмужжя", що порушує вирішення основних містобудівних завдань. У такій ситуації відбувається безпосереднє наближення потенційних джерел забруднення атмосферного повітря промисловими викидами, підвищеними рівнями шуму та електромагнітних полів до житлової забудови, загострюється проблема дотримання нормативних рівнів якості довкілля житлової зони. Така тенденція є об'єктивною реалією часу, складовою частиною істотних процесів реструктуризації колишніх об'єктів нежитлового призначення, що відбуваються в країні. І це зрозуміло. Наявність готових капітальних споруд із відповідною внутрішньою інфраструктурою, інженерних мереж забезпечення таких об'єктів (водопровід, каналізація, електропостачання тощо) і максимальне наближення до потенційних споживачів кінцевої продукції виробництва, перспектива мінімальних капіталовкладень в організацію того чи іншого виробництва на визначеній ділянці роблять такі ділянки інвестиційно привабливими. Наприклад, території таких підприємств як завод телеграфно-телефонної апаратури, ВО "Кінескоп". Але, беручи до уваги можливі вищезгадані несприятливі наслідки на умови проживання і здоров'я населення прилеглої житлової зони, вважаємо за можливе погодитись до певного наближення до житлової забудови лише підприємств IV-V класів небезпеки за діючою санітарною класифікацією, - так званих підприємств малої потужності. Станом на 1.01.2001р. в місті нараховувалося 7519 малих підприємств. Найбільша частка підприємств малого бізнесу зосереджена в сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування - 58,3%, в промисловості - 18,4% підприємств, будівництві - 6,0%, у побутовому обслуговуванні - 4,8%, в інших сферах - 12,5%. Можна виділити підприємства харчової промисловості (кондитерські мініцехи, хлібопекарські, м'ясопереробні, рибопереробні тощо), підприємства деревообробної промисловості (майданчики складання корпусних меблів, столярні виробництва тощо), підприємства будівельної промисловості (мініцехи з виробництва полівінілхлоридних вікон та дверей, виробництва полімерних виробів), підприємства металообробки та ін. При всій різноманітності виробничих процесів на малих підприємствах вищезгаданих видів промисловості основними несприятливими чинниками впливу на довкілля і здоров'я населення залишаються викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря і виробничий шум. Тому безумовною вимогою до наближення промислових мініпідприємств до житлової забудови є необхідність дотримання вимог гігієнічних нормативів щодо охорони атмосферного повітря та безпечного шумового режиму.

   Охорона повітря в межах щільної особливо багатоповерхової, забудови потребує розробки заходів щодо зменшення об'ємів шкідливих викидів, централізації викидів шкідливих речовин шляхом максимального скорочення числа димарів, вентиляційних шахт, дефлекторів, аераційних ліхтарів, максимальне використання технологічного і обслуговуючого обладнання на електричному живленні, безумовне підключення таких об'єктів до централізованих інженерних мереж і мінімізація утворення твердих промислових та побутових відходів. Дані натурних досліджень рівнів шуму від підприємств малої потужності зазначених галузей промисловості на різних відстанях від джерел їхнього шумоутворення часто свідчать про невідповідність фактичних рівнів шуму допустимим значенням, навіть на нормативній відстані санітарно-захисних зон. Для забезпечення нормативних рівнів шуму на території прилеглої житлової зони на виробництві необхідно обов'язково здійснювати комплекс шумозахисних заходів (встановлення малошумного обладнання, шумопоглинання, екранування із можливою ефективністю знижених рівнів шуму на 15-30 дБА), які повинні бути підтверджені відповідними розрахунками та лабораторними дослідженнями при введенні об'єкта промисловості в експлуатацію.   В умовах зміни виробничих відносин в суспільстві, приватизації промислових об'єктів еко-номіка стає ефективним важелем управління процесами природокористування. Досвід промислово розвинутих країн свідчить, що економічні важелі незрівнянно ефективніші в порівнянні з адміністративними методами управління. Система адміністративних за-борон, періодичних і часто символічних штрафів за їх порушення не дала позитивних результатів, не зберегла природу від занепаду. Економічні методи роблять невигідним неекономне використання природних ресурсів і руйнування своєю діяльністю навколишнього природного середовища. Головним економічним важелем має стати висока плата за використання і руйнування основних природних компонентів соціоекосистем - повітря, води, ґрунту, рослинності і тваринного світу.