Роль промисловості у формуванні соціоекосистеми міста Львова у ХХ столітті

У взаємодії суспільства і природи техніка відіграє, як правило, подвійну роль. З одного боку, за її допомогою людина задовольняє свої потреби, а з іншого, вона є головною причиною змін, що відбуваються в природі (антропогенні зміни), які є небажаними для всього живого у біосфері.

   Промислові підприємства перетворюють майже всі компоненти природи (повітря, воду, ґрунт, рослинний і тваринний світ тощо). У довкілля викидаються тверді промислові відходи, небезпечні стічні води, гази, аерозолі, різні за розмірами й хімічним складом.

   Перебуваючи в органічному зв'язку з природою, сучасне суспільство перетворює її за допомогою техніки. Причому в таких обсягах, що зумовлюють формування штучного середовища існування людини, яке все більше набуває рис цілісної оболонки, що трактують як техносферу Землі.

   Для будь-якого промислового виробництва характерна тенденція до концентрації. Вона випливає з нерівномірного розподілу ресурсів, а також пов’язана з тим, що територіальна сконцентрованість видобувної та переробної галузей дає економію транспортних засобів. Виникають територіально-виробничі комплекси групи технологічно та економічно зв'язаних виробництв і підприємств. Розташовуються промислові підприємства переважно в містах. Суперечності між природним середовищем і промисловим виробництвом почали формуватися від самого початку виникнення виробництва, оскільки за своєю суттю воно більш відчужене від природних процесів порівняно з сільським господарством.

   Характер взаємодії суспільства і природи в умовах розвитку промисловості зумовлюється структурою природно-господарських систем (ПГС). Під цими системами розуміють територіальні системи, які охоплюють різні господарські об'єкти (промислові, енергетичні, комунальні, транспортні тощо) та певну частину навколишнього середовища, на яку вони безпосередньо впливають. У процесі взаємодії структурних компонентів природно-господарських систем між господарськими об'єктами і природним середовищем відбувається обмін речовинами та енергією. Якщо цей обмін органічно вписується в природний колообіг речовин та енергетичні потоки, що мають місце в біосфері нашої планети, і не порушує речовинно-енергетичного балансу соціоекосистеми, на території якої розташована ПГС, то таку ПГС можна вважати оптимізованою. На жаль, таких ПГС, особливо на території сучасних міст, існує дуже мало.

   Професор О.І.Шаблій відзначає, що у наш час "виробництво розвивається не стільки за рахунок нового будівництва, скільки шляхом його оновлення на якісно нових технічних засадах, шляхом підвищення продуктивності праці. Велика частина капіталовкладень йде на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств ... Тепер йдеться про реорганізацію, "настроювання" територіальних систем на розв'язання завдань висунутих їх суперсистемами: для макроекономічних районів завдань, що поставлені національним господарським комплексом (НГК), для мезорайонів завдань, що поставлені макрорайонами, і т.д. за ієрархічними ступенями районування аж до окремих підприємств і їх поєднань" [6].

   Сукупна дія виробничо-господарських, соціальних і природних факторів в умовах відсутності належного наукового обґрунтування, контролю і управління соціально-економічними і екологічними процесами в регіоні неминуче призводить до виникнення територіальних економіко-екологічних проблемних ситуацій (ТЕЕПС) і відповідних їм проблем, з їх певними кількісними і структурними властивостями, поведінкою в часі, особливостями відносин з іншими явищами та ін. Територіальні економіко-екологічні проблеми рідко існують окремо одна від одної, а, як правило, являють собою взаємозв'язану сукупність проблем, в тому числі комплексну територіальну єдність. Без сумніву, матеріальною основою цієї єдності чи комплексності є тісні виробничо-господарські (енергетично-речовинні) зв'язки між окремими підприємствами, велика демографічна мобільність, взаємообумовленість природних явищ і процесів, єдність території [6].    

У різний час багато вчених приділяли увагу вивченню промислових територіальних систем (ПТС). Зокрема вивченням особливостей їх формування, структури та типізації, ролі соціоекологічного чинника в їх формуванні займалися такі українські вчені, як А.Т.Ващенко, І.О.Горленко, Я.І.Жупанський, Ф.Д.Заставний, М.М.Паламарчук, М.Д.Пістун, О.Г.Топчієв, О.І.Шаблій, О.В.Заставецька, В.І.Захарченко.

Соціоекологічна оцінка типів промислового виробництва базується на оцінках виду та кількості речовин, що вилучаються з природного середовища, та характеру й кількості відходів. Вилучаються з природного середовища у першу чергу гірські породи, що містять руди металів, нафта, газ чи інші необхідні для промислового виробництва речовини.   Негативний вплив на довкілля, обумовлений не тільки його нераціональною структурою, але й недосконалістю технологічних процесів. Про це свідчить уже той факт, що з величезної кількості речовин, що вилучаються людьми з природного середовища для цілей виробництва, у кінцевий продукт перетворюється лише 1,5-2,0%. Основна ж їх маса переходить у виробничі та побутові відходи. Це обумовлено, з одного боку, рівнем розвитку науки і техніки, а з іншого характером виробничих відносин, що домінують у тому чи іншому співтоваристві.