Історичний розвиток та структура географічної науки

Вже динамічне питанє вправджує час яко географічний елємент. Ріжні сили природи дїлають в часі і протягом часу они викликають на поверхни землі ріжні зміни. Географ мусить також звернути увагу на ті зміни, щоби порозуміти, в який спосіб повстав нинішній стан земскої поверхні. В той спосіб виростає для фізичної географії четверте завданє — генетичне.Те завданє так само як три попередні обіймає кождий предмет і кожде явище на поверхні землі. В нинішних часах, коли всі природні науки поступають від систематики до генетики і в географії також генетичне питанє стало найважливішим зі всіх і стоїть тепер в центрі географічних інтересів. Нинішна географія мусить описати не лиш зверхний вид і склад якогось географічного явища та сили, які на него впливають і єго переобразовують, але ставить собі питанє “для чого?” і розсліджує причини, яким завдячує дане явище своє єствованє і природу.

Аби пояснити генезу явища, мусить географія сягнути в зад і зустрічаєсь знов з геольогією — тим разом з геольогією історичною, яко істориєю розвитку землі. Розмежити в тій области географію від геольогії є майже неможливе. Ріхтгофен подає однак дуже добру критерию. “Географічні досліди начинають ся від того часу, коли зверхний вид краю вперве став з грубша таким як є нині”. (Т.є. в послідне виринув з під морских филь — думаю). Властиво однак є розділюванє геольогії і географії в тім місци для обох наук шкідливе, бо на тім поли можуть собі обі науки віддати найбільші услуги.

Розсмотрюючи єство географії найшлисьмо і обговорили дотепер дві головні єї галузи: географію математичну, що розслїджує землю яко цілість з математичного огляду і географію фізичну, що займаєсь землею з фізичного боку. Фізична географія ділить ся на дві части: геофізику, що бере землю яко цілість і властиву фізичну географію, що досліджує земску поверхню.

Однак як зазначено було при вступнім обговорюваню єства географії, она має розслідити і предствити нетілько землю яко одиницю для себе, але також і все те, що на ній находить ся. А на земскій поверхни бачим не лиш елементарні аноргаїчні явища, а також єства органічні — рослини, звірята і людий. Аби отже докладно виповнити своє завданє — всесторонного опису землі — мусить географія займатись і тими органічними єствами, що замешкують нашу землю. В той спосіб прибувають до математичної та фізичної географії ще дві головні галузи: географія біольогічна (инакше географія ростин і звірят) і антропогеографія (географія чоловіка, історична або культурна).

Біольогічна географія учить про розміщенє органічних єств на земскій поверхні. Після двох органічних царств ділимо єї на географію ростин (фитогеографію) і географію зьвірят (зоогеографію). Зовсім природно, що помічними науками сеї галузи географії суть загальна біольогія, ботаніка і зоольогія та палєонтольогія. Самозрозуміло є також, що в тій галузи географічної науки працювали, працюють будуть готовно зоольоги та ботаніки а значно менше географи, хоч пр. основателем фитогеографії є географ Гумбольдт. Для того то і гильольогічне питанє в тій области полишає географія зоольогії і ботаніці, мусить ся однак добре запізнати з всіма важнійшими та характеристичними типами. Натомість належить до географії ростин наука про формациї ростинні і їх географічне розміщенє, про розміщенє ростин в горизонтальнім і вертикальнім напрямі і ботанічні области землі (питанє морфографічне); впливи клімату і почви, мандрівок ростин і чоловіка (питанє динамічне); вкінци істория ботанічних країн (питанє генетичне). Географія зьвірять анальогічно розсліджує географічне розміщенє зьвірять і зоольогічні области, впливи клімату, рістні і чоловіка, мандрівки зьвірів а вкінци історию розвитку зоольогічних областий.

Географія ростин і зьвірят хоч по свому предмету дуже важна і має високі ціли, то все таки она є може найменше самостійною галузию географічної науки. Натомість географія чоловіка ще в старинних часах стала дуже визначною галузию географії, а в найновіших часах вспіла так виробити свої методи, що треба єї нині вважати одною з найважнійших і найбільше розвинених частий нашої науки.

Антропогеографія розсліджує причинові відносини чоловіка до всіх головних географічних явищ: до ціпкої поверхні, вод, атмосфери, ростинного і зьвіринного сьвіта. Згаданих пять природних царств остають між собою в дуже тісних взаєминах, впливають на шесте царство — люство — дуже сильно.Чоловік є живучим єством і є яко такий предметом дослідів наук природних. Томуто і єго географічні відносини моглиб входити до біольогічної географії. А однак, хотяй се добре знаємо, то прецінь посьвячаємо чоловікови цілу одну частину географії. І є до сего важні причини. Чоловік не є так зависимий від природних чинників, як ростина або зьвіри. Рослина прикріплена до місця зависить вповні від клімату і почви. Великі зміни в тих елиментах суть для неї погубні. Лиш протягом віків приноровилась ростина до змінених зверхних обставин і виробляє в собі органічні зміни, щоб від виїшних невзгодин ся і серед даних обставин як найліпше вегетувати. Зьвіри, хоч також зависиме від ріжних природних обставин, відріжнюєсь від ростин передовсім своєю здібностию до руху, а далі тим, що єго душа є в противність ростинній душі сцентралізована і має якийсь інтеллєкт і волю. (Звичайно се зовуть “інстинктом”). Томуто мають зьвірята крім тих средств охорони, які є в самім організмі, ще і инші, які їх дещо визволюють з під невмолимих сил природи. Зьвірята будують собі нори і гнізда та відбувають мандрівки.