Історичний розвиток та структура географічної науки
На се всі географи годять ся і годили, що предметом географії є Земля. Але тепер знає всякий інтелігент, що Землею займаєсь також астрономія, геольогія, фізика та інші природні науки. Для того та така проста дефініция не вистарчає — предмет географії мусить бути докладнійше ограничений.
І під тим зглядом доволі легко найти близше означенє для географії. Одна між науками географія бере Землю яко цілість, яко саму для себе, своєрідну одиницю в сьвітовім просторі і стараєсь єї всесторонно дослідити та представити з всім, що на ній ся знаходить. Предсталяє отже географія льогічно беручи галузь астрофізики (т.є. науки про природу тіл небесних), найважнішу і найбільш розвиту попросту з причини, що на тім тілі небеснім, котре описує географія, самі живемо.
Цілком природно, що географія, займаючись Землею яко осібним тілом та тим, що на ній надходить ся, мусить не тільки брати Землю яко цілість, але і специальну увагу звернути на поверхню Землі, яко простір, в котрім суть розміщені природні явища. Земля яко цілість а специально єї поверхня — се предмет географії.
Аби сей предмет всесторонно обробити, мусить географія займатись Землею і єї поверхнею передовсім: 1) з математичної, 2) з фізичної точки погляду. З сего виходять дві перші галузи географії: географія математична і географія фізична.
Математична географія має передовсім морфологічну задачу. Вид і величина Землі се перші річи, якими она мусить занятись. Дальше мусить она нас поучити, як на поверхности земского гльоба маєм ся ориєнтувати і означувати наше географічне положенє. Аби розслідити розміщенє природних явищ на поверхні Землі, конечне є також спорудженє образів земскої поверхні — себто географічних карт. Сповненє тих чисто морфографічних завдань є знов немислиме без пізнаня становища Землі ві Всесьвіті, єї ріжнородних рухів серед єго просторів, єї відносин до сонця, місяця і т.н. Становище Землі ві Всесьвіті єще із того боку важне, що оно тісно злучене з майже всіми фізичними питоменностями земского гльоба. Атракция, сьвітло і тепло небесних тіл впливають на нашу Землю дуже сильно, тому-ж і повинні бути обговорені в математичній географії.
Вже з сего короткого означеня завдань математичної географії бачимо, що та галузь географії своїм предметом і методами є як найтісніше зв’язана з астрономією. Єї й зовуть часто астрономічною або космічною географією, на мою думку не дуже вдатно. Крім того зачіпає математична географія що хвиля о геодезию (науку про міренє Землі) і навтику (науку про веденє коробля по морю). Нема в математичній географії ні одної квестиї, якої не порушувала-б або астрономія, або геодезия, або навтика. Чи в виду сего може мати математична географія претензії на відрубність, чи належить єї вважати лиш конгльомератом материяла, зібраного згаданими власне науками?
На мій погляд ходило-б ту головно о спрецизованє відносин географії до астрономії, бо геодезия та навтика суть льогічно беручи лиш практичними приміненями астрономічних та математично-географічних відомостий. Що-до відносин математичної географії до астрономії, то призначити належить, що материял математичної географії майже в цілости вчислюєсь і до астрономії. Вся ріжниця між тими двома науками лежить в тім, що астрономія трактує землю яко зьвізду між зьвіздами, а математична географія має лиш землю саму за предмет дослідів. Тому то памятати належить, що математична географія, хоч методи і предмет єї суть є значній мірі астрономічні, не може вироджуватись в чисту астрономію або космографію і повинна лишень ті астрономічні та астрофізичні проблеми дискутувати, які відносяться до земских відносин.Науку про стать і величину землі, що є тепер предметом т.н. висшої геодезиї, зачисливбим без обиняків прямо до математичної географії. Геодезия сама по собі не є теоретичною, а лиш практичною наукою, а коли в XIX віці явилась т.н. висша геодезия і переняла на себе теоретичну науку про стать і величину землі і методи дослідів над нею, то послідувало тут прямо відібранє географії одної з єї царин. Є се виключно вина самих географів, що не управляли науки про стать і величину землі інтензивнійше. Через цілі нові віки управляли єї астрономи, але навіть тоді, як они посторонились від неї, наука про стать і величину землі не тілько не вернула назад до географії, але навіть дістала зовсім нову назву — висшої геодезиї. В найновіших часах, коли висша геодезия війшла в близші зносини з геофізикою, зачинають і географи поволи звертатись до проблемів висшої геодезиї, а геодети почуваючись до близкого спорідненя з географією, обсилають географічні конгреси і працюють в географічних часописях.
Можна отже сьміло антицинуючи вважати висшу геодезию за галузь математичної географії, що входить в щораз то сильнійшу звязь з матерною географією, другу єї галузь — картографію. Картографія є практичним приміненєм математичної географії і геодезиї до сотвореня образів земскої поверхні — себто географічних карт. Є се наука в значній мірі технічна, але вимагає рівночасно загально-географічного знаня і остає постійно під контролею географів, котрі роблячи помірки на картах (картометрия) докладно єї виконують. Додамо тут, що географічні карти іменно позаєвропейських земель суть майже виключно заслугою мандруючих географів, що поробили там перші топографічні знимки.