Історичний розвиток та структура географічної науки
Як я висше зазначив, розсмотрює географія землю як цілість та єї поверхню передовсім з математичної і фізичної точки погляду. Погляд математичний дав математичну географію, фізичний — фізичну.
Фізична географія розсмотрює Землю яко цілість і єї поверхню з фізичної точки погляду. Коли в математичній географії Землю яко цілість і єї поверхню можна було трактувати разом, то в фізичній географії треба відділити в опрацьованю цілість Землі і єї поверхню. Придивимось найперше тій части фізичної географії, що займаєсь землею яко цілостию.
На думку Ріхтгофена, котрого книжочка п.з. Aufgaben und Methoden der heutigen Geographic.1883. буде на довгий час підставою науково-географічної методики, має географія в цілім своїм обсягу і кожда єї галузь з осібна чотири завдання: 1) морфографічне, 2) гильольогічне, 3) динамічне, 4) генетичне. Морфографічне завданє тикаєсь виду і величини зі всіх розмірах даного географічного явища і єго місцевого становища серед инших явищ, гильольогічне завданє займаєсь материяльною стороною явища (з чого оно материяльно зложене), динамічне завданє відносить ся до сил, які впливають тепер на дане явище і єго переобразовують, вкінци генетичне завданє має причиново пояснити теперішний стан явища, як оно зробилось таким як є.
Має і географія фізична такі чотири завдання, і то таксамо в тій части, де займаєсь землею яко цілостию, як і в тій, де займаєсь єї поверхнею. Однак в тій части фізичної географії, котра бере землю яко цілість, морфографічне завданє є вже розвязане математичною географією, яка вид і величину землі та єї уміщенє в всесьвітних просторах уже основно обробила. (Тому то можна б льогічно вважати математичну географію за частину фізичної, однак трудно згодитись на погляд Гінтера, що значні части математичної географії зачислює до геофізики) а математичній географії, хоч признає самостійність, полишає головною задачию означенє положеня місця на земли).
Остають отже для фізичної географії Землі яко цілости лиш три питаня до розвязаня: гильльогічне, динамічне та генетичне. Ту часть фізичної географії, що дає відповідь на ті три питаня, беручи землю яко цілість, зовем фізикою землі або коротко геофізикою. До геофізики належить передовсім наука про загальний склад земського гльоба, отже про нутро землі, єї ціпку кору (літосферу), єї оболонку водяну (гидросферу) та оболонку воздушну (атмосферу). Питомий тягар цілої земскої кулі і поодиноких єї частий, загальний склад трьох оболонок земского нутра, всі сили, які пульсують в гльобі земскім на єго поверхни, отже внутрішне тепло землі, земский магнетизм і електричні сили нашого гльоба, все те належить до геофізики. Крім того належить ту зачислити історию розвитку землі яко цілости.По тім визначеню завдань геофізики яко сеї части фізичної географії, що займаєсь землею яко цілистию, приходими до дуже актуального тепер питаня: яке є відношенє геофізики до инших природних наук, а також до инших галузий фізичної географії. Нині є дуже много географів, що ставлять геофізику зовсім поза географією і хотілиб з неї зробити науку зовсім окрему. Оно правда, що так як нині річи стоять, більше управляють геофізику астрономи, фізики, навіть геольоги, як географи. Однак не треба забувати, що був час, коли властива фізична географія стояла в цілости поза межами географії, а прецінь нині становить найбільш інтегральну єї часть. Так думаю буде невдовзі і з геофізикою. Нині географи не дуже до неї беруть ся, бо мають в більшости геольогічне, а не фізично математичне образованє, так само як перед тим не брались до фізичної географії взагалі, бо мали образованє лиш гуманістичне. Геофізику вяже з географією цілковита спільність предмету, підчас коли до астрономії є відношенє значно дальше і загальнійше, а геольогія яко специяльна наука про літосферу стикаєсь з геофізикою на значно меншім просторі як географія. Тому то не вагувавбим ся за Вундтом причисляти геофізику в цілости до географії.
Предмет геофізики є географічний, іменно Земля в цілости, метода праці є фізично-математична. Ось тут і лежить причина, що нинішні географи в значній мірі страхають ся втягнути геофізику в канон географії. Однак суть знаки, що та окремішність геофізики буде лиш недовга. Прогалина, що ділить єї єще тепер від тіснійше понятої фізичної географії, буде що раз більше виповнятись. Бо пр. нині океанографія та кліматольогія безспірно належать до географії. А обі ті галузи географії фізичної властивої суть в так тісній звязи з двома частями геофізики, а то з гідрольогією і метеорольогією, що розділ є майже зовсім неможливий. Чим дальше географія фізична земскої поверхні поступає і розвиваєсь, тим більше відчуваєсь потреба відносити поодинокі явища природні на земскій поверхни до цілости землі, тим більше тіснійша фізична географія зближаєсь до геофізики і зливаєсь з нею в одну науку.
Геофізикою зовем отже ту часть фізичної географії, що займаєсь Землею, яко цілистию. До неї належать яко головні інтегральні части: фізика земскої кори та нутра, метеорольогія, земский магнетизм і гидрольогія.
Натомість ту часть фізичної географії, що займаєсь земскою поверхнею, зовем фізичною географією в тіснійшім значіню, або як инші кажуть фізикальною. Та галузь географії є властиво осередком, центральною і найважнійшою частию цілої географічної науки. Поверхня Землі се найбільш питома область географії, жадна инша наука сеї области єї відобрати не може.