ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ
Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли на¬ступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою.
З метою закріплення знань і навичок впра¬ву треба повторювати доти, аж поки вона не буде виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті — між вправами.
Принцип повторності вимагає систематично¬го тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якос¬ті. Спортивні змагання дають змогу об'єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на трену¬вальних заняттях павичками і якостями.
До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших проблем сучасної методики тренування с проблема роз-витку високих вольових якостей спортсменів. Рівень цього розвитку — один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості до відповідальних змагань. Високі вольові якос¬ті досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Виховання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання — одне з головних питань, які стоять перед гро¬мадським інструктором, тренером.
Зазначені принципи тісно пов'язані між со¬бою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуван¬ні, а поступовість ґрунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи здійснюються не у відриві один від одного, а лише у взаємозв'язку, в єдиному про¬цесі виховання, навчання й тренування спорт¬сменів.
СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНА
Виховання спортсмена складається з таких органічно взаємозв'язаних частин: технічної, тактичної, фізичної (загальної і спеціальної), моральної й польової та теоретичної підготовки.
При проведенні тренувань слід братії до уваги вік, підготовленість спортсмена, особли¬вості видів спорту, періодів. Новачкам, наприклад, треба більше працювати над виробленням фізичних якостей, елементами спортивної тех¬ніки, тоді як підготовленим спортсменам необ¬хідні спеціальна технічна підготовка та оволо¬діння тактичною майстерністю. В підготовчому періоді тренувань більше уваги приділяється загальній фізичній і спеціальній підготовці, а в змагальному — технічній.
Технічна підготовка. Досягнення успіху в будь-якому виді спорту значною мірою обумов¬лене оволодінням спортивною технікою. Техніч¬но досконале, тобто раціональне, виконання вправ — запорука високих спортивних резуль¬татів.
Важлива сторона спортивної техніки — еко¬номне виконання вправи, яке забезпечує збере¬ження сил. Під час навчання спортсмен пови¬нен опанувати правильну техніку (структура вправи, відсутність зайвих напружень, автоматизація координаційних процесів, «шліфування» окремих деталей і рухів).
Важлива роль у технічній підготовці спорт¬смена належить тренерові, який повинен розу¬чити з ним вправу в цілому І по частинах, про-аналізувати кожен рух.
Тактична підготовка. Спортивна тактика — мистецтво ведення змагань з суперниками. ЇЇ головне завдання — якнайраціональніше вико-ристати сили й можливості для перемоги.
Тактика потрібна в усіх видах спорту, однак не всюди вона має однакове значення. Найбільш тактична майстерність потрібна у командних іграх, і менше — там, де немає безпосередньо¬го контакту з суперником.
Завдання тактичної підготовки; вивчення загальних положень, засобів і можливостей у даному виді спорту, тактичного досвіду найсильніших спортсменів і команд; практичне ви¬користання засобів, прийомів і варіантів тактики під час тренувальних занять, змагань; аналіз сил суперників, їхньої технічної. фізичної, во¬льової підготовленості; аналіз проведеного зма¬гання, висновки.