ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ

14Забезпечити виготовлення афіш, об'яв, оголошень по радіо про наступні баскетбольні матчіЗа календарем змаганьВідповідальний за пропа-ганду

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ

Основна мета спортивного тренування — за¬безпечити високий рівень здоров'я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання мо¬ральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витрива¬лості, спритності) і на цій основі — досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обов'язково має передбачати навчання й тре¬нування спортсменів будь-якої підготовленос¬ті — від новачка до майстра спорту.

Громадський інструктор, тренер, обізнаний з основними питаннями теорії, методики навчан¬ня й тренування, володіючи технікою тих чи інших вправ, передає свої знання й уміння шля¬хом розповіді, особистого показу, після чого про¬понує членам колективу викопати їх. У процесі виконання вправ інструктор дає вказівки, ви¬правляє помилки, пропонує повторювати впра¬ви доти, поки спортсмен не навчиться злагодже¬но й правильно їх виконувати. Коли вправа комусь не дається, інструктор розчленяє її, про-понуючи виконати окремі частини, а потім і в цілому.

Принципів спортивного тренування кілька, але основним вважають всебічну підготовку спортсмена. Це — шлях до фізичного вдоскона¬лення людини. Всебічний розвиток спортсмена, його високий моральний і культурний рівень, гармонійний розвиток мускулатури та рухомих якостей, відмінна робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, фізична до¬сконалість у цілому — основа успіху в будь-якому виді спорту.

Особливого значення набував здійснення принципу всебічності в учбово-тренувальній ро¬боті з юними спортсменами. Всебічний фізич¬ний розвиток у юні роки забезпечить міцне здо¬ров'я, працездатність, високі спортивні резуль¬тати в зрілому віці.

Другий принцип — свідомість; він передбачає таку побудову навчання й тренування, які за¬безпечать розуміння, активне ставлення спорт¬смена до них. Принцип свідомості, який у сучасній системі тренування став одним з найважливіших, означає, що спортсмен повинен знати, що, чому й навіщо він робить. Інструктор чи тренер повинні провадити з вихованцями бе¬сіди про конкретні завдання кожного трену-вального заняття.

Третій принцип — поступовість. Він побудо¬ваний на тому фізіологіч-ному положенні, що зміни в перебудові органів і систем організму та покращання їх функцій відбуваються під впливом тренування поступово, протягом пев¬ного часу. Звідси висновок — тренувальне на-вантаження треба підвищувати поступово, від заняття до заняття. Здійснення цього принципу базується і на відомих педагогічних правилах — «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого». Най¬правильнішим при навчанні є сполучення пра¬вил — «від простого до складного» і «від легкого до важкого».

Принцип поступовості визначає планове збільшення навантажень і складності вправ на кожному занятті. Це й повинні відбивати тиж¬неві, місячні й річні плани тренувань. Посту¬повість у навчанні має відповідати силам і мож¬ливостям спортсменів, тобто треба враховувати індивідуальні особливості кожного з них. Такий підхід забезпечить поліпшення здоров'я, трено¬ваності та зростання спортивних результатів. І навпаки, ігнорування принципу поступовості, неврахування індивідуальних особливостей уч¬нів, прагнення до «швидкого» зростання трено¬ваності, спортивних досягнень протягом корот¬кого часу (здійснення так званої форсованої підготовки «натягування» на розрядні нормати¬ви) ніколи ще не давало бажаних результатів, а лише шкодило здоров'ю.

Міцність засвоєних знань і навичок лежить в основі четвертого принципу — повторності. Систематичне багаторазове повторення вправи, яка вивчається, сприяє міцному її закріпленню.

Цей принцип також базується на відомому фізіологічному положенні про необхідність по¬вторень, щоб домогтись відповідних змін у пере¬будові органів і систем організму під впливом тренувань.Кількість повторень окремих вправ та інтер¬вал відпочинку між ними значною мірою зале¬жать від підготовленості спортсмена, його віку, зовнішніх умов. Головну увагу тут слід звер¬нути на то, що до чергового заняття треба при¬ступати з достатньо відновленими силами пі¬сля попередніх занять. Виникнення почуття втоми — сигнал до припинення вправ, в яких переважно вимагаються швидкість, сила, сприт¬ність і точність рухів. Продовжувати трену¬вання при виникненні втоми нераціонально. Краще зробити перерву (в межах декількох хвилин), і коли сили спортсмена будуть віднов¬лені, повторити вправу вдруге, потім, знову-та¬ки після відпочинку,— втретє і т. д.