ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ
Добір засобів для учбово-тренувального процесу з цим контингентом фізкультурників і спортсменів повинен грунтуватись на анатомо¬фізіологічних особливостях відповідних вікових груп. В зв'язку з цим гостро постає питання про найтісніший зв'язок лікаря, інструктора й тре¬нера для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медич¬ного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або трсну пальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних зма¬гань,
Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фізкультурників самоконтролю, який, звичайно, не може замінити лікарського контролю, але б цінним доповненням до нього.
Під самоконтролем розуміють регулярне спостереження спортсмена за станом свого здо¬ров'я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м'язова сила тощо.
Для обліку самоконтролю треба завести спе¬ціальний зошит, в якому занотовувати всі дані.
Самопочуття. Цей показник відображає ба¬дьорість, життєрадісність, підвищення праце¬здатності або, навпаки,— кволість, зниження загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погір¬шується, то це служить сигналом, що насту-пила перевтома,
Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почут¬тям легкості. Перевтома характеризується без¬сонням, почуттям, що сон не дав відпочинку, не відновив сил.
Апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантажен¬ням сприяє апетиту.
Вага тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняєть¬ся від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м'язевої маси, а в даль¬шому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми.
Бажання тренуватись. Здорові люди зав¬жди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом; коли ж такого бажання нема або з'явилася байдужість до фізичних вправ, то це — ознака иеров-юми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити тренувальні навантаження, відпочити або переключитись на інші вправи.
Пульс — це найоб'єктивніший показник ді¬яльності серцево-судинної системи. Лічити пульс повинен уміти кожен фізкультурник. Підрахунок пульса здійснюється за секундо¬міром або хвилинною стрілкою годинника про¬тягом 15 секунд. Одержана цифра множиться на чотири, таким чином ми знаємо кількість ударів па одну хвилину.
Пульс здорової нетренованої людини в стані спокою дорівнює 60—70 ударам на хвили¬ну. В тренованих спортсменів у стані спокою пульс повільніший.
Діяльність серцово-судинної системи при м'язових напруженнях посилюється, і після за¬кінчення фізичних навантажень пульс може дорівнювати 100—160 ударам на хвилину, а іноді й більше. Однак через 5—6 хвилин пульс приходить до норми. Чим здоровіша й тренованіша людина, тим швидше пульс вертається до вихідної величини.
Дихання. Хорошим диханням є ритмічне, глибоке дихання, яке супроводжується повним розширенням грудної клітки. Нормальна час¬тота дихальних рухів 10—18 на хвилину. Чис¬ло дихальних рухів підраховують, поклавши долоню на нижню частину грудини і верхню частину живота: вдих і видих вважаються за одне дихання.
М'язова сила. Силу м'язів кисті правої та лівої руки вимірюють ручним динамометром. Результати заносять до зошита самоконтролю.
Дані самоконтролю час від часу аналізую¬ться разом з інструктором, тренером, лікарем.